Мучениця Тетяна та ті, що з нею були страчені

12 січня християни східного обряду вшановують пам'ять святої мучениці Тетяни. Вона жила у III столітті. Народилась майбутня праведниця в знатній і заможній римській сім’ї. Її батько тричі обирався консулом і був дуже поважним чоловіком. При цьому, незважаючи на посаду в поганській державі, він таємно сповідував християнство та виховував дочку бути вірною Богові і Церкві.



Досягнувши повноліття, Тетяна не стала виходити заміж і всі свої зусилля спрямувала на служіння Ісусові Христові. Вона була поставлена дияконисою в одному з римських храмів і ретельно, в пості та молитвах виконувала нелегкі обов’язки, доглядаючи за хворими та допомагаючи нужденним. Свою християнську праведність Тетяні судилося увінчати терновим вінцем мучеництва.

Коли Римом почав правити 16-річний Олександр Север (222-235 роки правління),  вся влада зосередилася в руках лютого ворога і переслідувача християн Ульпіана. Кров християнська полилася рікою. Схоплена була і диякониса Тетяна. Її привели в храм Аполлона, аби змусити принести жертву язичницькому ідолу. Майбутня свята ж, натомість, у молитві звернулася до Ісуса Христа – і раптово стався землетрус, ідола рознесло на друзки, а частина храму обрушилася і придавила жерців-служителів та багатьох язичників. Біс, що замешкав  в ідолі, поспішно втік з цього місця. Навіть всі побачили, як у повітрі промайнула тінь потвори.



Тоді Святу дівицю-християнку піддали жорстоким тортурам: нещадно шмагали тіло, викололи очі. Але Тетяна все зносила мужньо, молячись за своїх мучителів, щоб Господь відкрив їм духовні очі. І Всевишній почув молитви своєї раби. Катам відкрилося, як чотири Ангели стали довкола Святої Тетяни і відводили від неї удари. Вони навіть чули Голос з Неба, звернений до мучениці-християнки, закликаючи кріпитися.



Всі восьмеро мучителів враз увірували в Христа і впали до ніг Святої Тетяни, просячи у неї відпустити їм гріхи їхні, особливо – вчинені проти дівиці. За визнання себе християнами, вони також були піддані тортурам і страчені, таким чином прийнявши Хрещення кров’ю.

Наступного дня Святу Тетяну знову піддали мукам: з неї скинули одяг, били, стали різати гострими бритвами тіло, і тоді з ран Святої замість крові потекло молоко, а в повітрі рознеслися приємні пахощі.

Мучителі знемогли, заявили, що хтось невидимий шмагає їх самих залізними прутами. Дев’ятеро з них тут же померли. Святу Тетяну кинули до в’язниці, де вона безустанно молилася всю ніч і з Ангелами співала хвалу Господу.

Настав ранок. Християнку знову привели на суд. Вражені мучителі побачили, що після страшних мук вона постала перед суддею цілком здоровою і ще прекраснішою, осяйною. Тоді її стали вмовляти принести жертву богині Діані.

Свята зробила вигляд, що згодна. Її повели до капища. Тетяна перехрестилася і стала молитися. Раптом пролунав грім, вдарила блискавиця і спопелила ідола, жертви та жерців.



Мученицю знову жорстоко катували, а на ніч кинули в темницю. І цього разу до неї також спустилися з Небес Ангели та зцілили рани. Наступного дня Святу Тетяну вивели на арену цирку, випустили зголоднілого лева. Хижак не торкнувся Святої, навпаки, став лагідно лизати її ноги, довірливо заглядав жінці в очі. Лева хотіли загнати назад у клітку, та він розтерзав одного з мучителів. Тетяну кинули у вогонь, але той не обпік мучениці. Язики полум’я відлітали від неї, мовби жахались.
Язичники, думаючи, що вона – чаклунка, обстригли їй волосся, будучи впевненими, що таким чином позбавлять дівицю чаклунської сили, і замкнули в храмі Зевса. Але Сили Божої не можна здолати!

Третього дня прийшли жреци у супроводі натовпу, готуючись принести жертви. Відчинивши важкі двері храму, вони побачили поваленого в прах ідола і Святу Тетяну, яка радісно взивала ім’я Господа Ісуса Христа.

Коли для гонителів стало очевидно, що тортури безглузді, а свята Тетяна непохитна і тверда у своїй вірі, її обезголовили . Це сталося 25 січня 226 року. Разом з нею, як християнин, був страчений і батько святої Тетяни, що відкрив їй істини віри Христової, а також послідовники мучениці. Тому в календарі цей день позначено не тільки як вшанування святої Тетяни, а й тих, хто разом з нею загинув у Римі.