Про милосердя і нашу недосконалість

Кожний удар нашого серця, кожен подих, кожен сонячний промінь, кожен рух, кожна мить – все це не існує саме собою, але пов’язане з Богом, з Творцем і Промислителем всього сущого. Господа нашого ми називаємо Всезнаючим, Всевідаючим, Всемилостивим, Всесильним, Всепрощаючим, Всюдисущим, тобто присутнім всюди – «як на небі, так і на землі» (Мф. 6: 10).

Тож дуже наївно, марно і навіть безглуздо намагатися щось приховати, замаскувати, скрити від Нього – правда рано чи пізно вийде на яв, такою є її незмінна властивість. І навіть коли щось робиться за спинами у людей – це завжди є на очах у Бога, бо: «На всякому місці очі Господні: вони бачать злих і добрих» (Притч. 15: 3).
І сонце, за словом Спасителя, світить для злих і добрих, і дощі проливаються для праведних і неправедних (Мф. 5: 45). Євангеліє свідчить, що Бог є «добрий і до невдячних, і злих» (Лк. 6: 35), тому Він благодіє навіть грішникам. Але це не означає, що Господь схвалює їхній гріх. Це не означає, що зло, яке вони чинять, не матиме в очах Божих жодного значення і тому не буде Ним осуджене. Буде – бо Господь ніколи не буває посоромлений.

Чому ж тоді Він є добрим «і до невдячних, і до злих»? Тому, що милосердя, доброта, любов – це властивості природи Божої. Він турбується про всіх людей, про всі Свої створіння. Бог, як люблячий Отець, опікується Своїми дітьми, заохочуючи добрих та надіючись на виправлення злих, чекаючи і сподіваючись на повернення й покаяння «блудних синів» і дочок, спонукаючи їх до добра.

Бог благодіє не лише праведникам, але і грішникам, Він турбується не лише про добрих і вдячних, але також і про злих та невдячних. Завдяки цьому Він виявляє Свою власну абсолютну моральну досконалість, а також дає можливість грішникам покаятися, навернутися і досягти спасіння. І цим Господь подає приклад для нас, щоби і ми, коли справді прагнемо бути дітьми Отця Небесного, то й у ділах милосердя наслідували Його.

Милосердя для людей, для життя, для правди й перемоги є дуже важливим. І нині, в час війни, ми на власні очі бачимо багато прикладів цілющої сили людського милосердя й допомоги. Захищаючи людей від нападів агресора, рятуючи від наслідків ворожих атак, ніхто не задається питанням, чи варто їх рятувати, чи мають вони провини перед іншими, чи є вони грішниками. Рятуючи наших братів і сестер, ми діємо природно, по-людськи, наслідуючи Бога.

Всі ми є грішними і маємо провини не лише перед Богом, а й перед іншими людьми. Але вияв любові й милосердя до тих, хто за своїми вчинками її не заслуговує, вияв любові безкорисної, яка не очікує відплати – це уподібнює людину до Бога, веде нас до святості. Усвідомлюючи, що Бог все бачить і все знає – живімо за Його заповідями, плекаймо в собі людяність і милосердя, не впадаймо у відчай та покладаймося на Промисел Божий, який зло раніше чи пізніше зупиняє, а наслідки його обертає до добра. Господу нашому слава на віки віків!
Митрополит Київській і всієї України Епіфаній