Самарянка Фотина (Світлана), що разом з дітьми стала мученицею

20 березня Церква вшановує святу мученицю самарянку Фотину (Світлану) та її синів. Життя цієї родини в перше століття нашої ери, коли ще були живі апостоли та свіжа пам'ять сучасників Ісусу, демонструє подвиг справжніх послідовників Сина Людського, які за свої переконання йшли на жорстоки тортури і смерть. Варто згадати цих людей поіменно. Разом зі своєю матір’ю постраждали за Христа її сини: мученики Віктор, наречений Фотином та Іосія й сестри мучениці: Анатолія, Фото, Фотида, Параскева, Киріака, Домнина, а також мученик Севастіан.



За переданням свята мучениця Фотина була тією самою самарянкою, з якою розмовляв Спаситель біля колодязя Якова (Ін. 4, 5-42). Звісно, та доленосна зустріч не могла не позначитись на її подальшому житті. Вона стала християнкою, яка свідчила де могла про Бога, що зустрівся на її шляху. За часів імператора Нерона (54-68), який виявив надзвичайну жорстокість у боротьбі з вірними, свята Фотина жила в Карфагені зі своїм молодшим сином Іосією і там безбоязно проповідувала Євангеліє. Її старший син Віктор хоробро бився в римських військах на фронтах проти варварів та за свої заслуги був призначений воєначальником в місто Атталію.
Градоначальник цього міста в Малої Азії Севастіян при зустрічі зі святим Віктором сказав йому: «Я знаю достовірно, що ти, твоя мати і твій брат – послідовники вчення Христа. Але я по-дружньому раджу тобі – підкорися волі імператора, за це будеш отримувати майно християн, яких ти доставиш нам. Твоїм ж матері і братові я напишу, щоб вони не проповідували Христа відкрито. Нехай, якщо вже так хочуть, сповідують свою віру таємно». Святий Віктор відповів: «Я сам хочу бути проповідником християнства, як мої мати і брат». На це Севастіан відповів: «О Віктор, всі ми добре знаємо, які лиха очікують за це тебе, матір і брата твого». Як свідчить передання, після цих слів Севастіан раптом відчув гостру біль в очах, змінився в обличчі і онімів.

Три дні пролежав він сліпий, не промовляючи ані слова. На четвертий день несподівано він голосно сказав: «Тільки віра християн істинна, немає іншої істинної віри!». Потім градоначальник Севастіан сказав святому Віктору, що знаходився біля нього: «Мене закликає Христос». То було чудо, свідком якого стали десятки людей. Незабаром він хрестився і негайно прозрів. Слуги святого Севастіана, очевидці дива, хрестилися за прикладом свого господаря.

Чутки про неймовірну історію в Малій Азії скоро дійшли до Нерона. Імператор наказав привести християн до нього на суд в Рим. Тоді Сам Господь з’явився сповідникам і сказав: «Я буду з вами, і Нерон буде переможений, і всі, хто служить йому». Святому Віктору Господь сповістив: «З цього дня ім’я тобі буде Фотин – «світлосяйний», бо багато освячені тобою звернуться до Мене». Святого Севастіана Господь підбадьорив: «Блажен, хто звершить свій подвиг до кінця». Свята Фотина, знаючи про майбутні страждання, в супроводі кількох християн відправилася з Карфагена в Рим та приєдналася до сповідників.



У Римі імператор наказав привести до себе святих і запитав їх, чи дійсно вони вірують у Христа? Всі сповідники рішуче відмовилися відректися від Спасителя. Тоді Нерон наказав роздробити на ковадлі кисті рук святих мучеників. Але під час катування вони не відчували болю, а руки мучениці Фотини залишилися неушкоджені. Тоді жорстокий правитель імперії наказав святих Севастіана, Фотина і Іосію засліпити та вкинути до в’язниці, а святу Фотину з п’ятьма її сестрами – Анатолією, Фото, Фотидою, Параскевою і Киріакією – відправити в імператорський палац під нагляд дочки Нерона Домнини. Втім, нічим добрим для керівника Риму цей замисел не увінчався. Свята Фотина навернула до Христа Домнину та всіх її рабинь, які прийняли святе Хрещення. Навернула вона до Христа і волхва, який приніс отруєне пиття, щоб умертвити сповідниць.

Минуло три роки, і Нерон послав до в’язниці за одним зі своїх слуг, які перебували в ув’язненні. Посланці повідомили йому, що святі Севастіан, Фотина і Іосія, які були засліплені, стали абсолютно здорові й їх постійно відвідують люди, які слухають їх проповідь. Більш того, сама темниця перетворилася в світле і запашне місце, де прославляється Бог. Тоді Нерон наказав розіп’яти святих вниз головою і протягом трьох днів бити їх по оголеному тілу ременями. На четвертий день імператор послав слуг подивитися, чи живі мученики. Але, прийшовши на місце тортур, послані тут же осліпли. У цей час Ангел Господній звільнив мучеників і зцілив їх. Святі зглянулися над осліплими слугами і своїми молитвами до Господа повернули їм зір. Прозрілі увірували в Христа і незабаром хрестилися.

У безсилій люті Нерон наказав здерти шкіру зі святої Фотини і кинути мученицю в колодязь. Мученикам Севастіана, Фоміну і Іосії відсікли гомілки, кинули собакам, потім з них здерли шкіру. Страшні муки перетерпіли і сестри святої Фотини. Нерон наказав відрізати їм груди, а потім здерти шкіру. Витончений в жорстокості імператор приготував найжорстокішу кару святій Фотиді: її прив’язали за ноги до вершин двох схилених дерев, які, розпрямившись, розірвали мученицю. Решту імператор наказав обезголовити. Святу Фотина витягли з колодязя і вкинули в темницю на 20 днів.

Після цього Нерон закликав її до себе і запитав, скориться вона тепер і чи принесе жертви ідолам. Свята Фотина плюнула імператору в обличчя і, посміявшись над ним, сказала: “нечестивий сліпець, заблудлий і божевільний чоловіче! Невже ти вважаєш мене настільки нерозумною, щоб я погодилася зректися Владики мого Христа і принесла жертву подібним до тебе сліпих ідолів?!”
Почувши такі слова, Нерон знову велів кинути мученицю в колодязь, де вона віддала свій дух Господу († бл. 66).



Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.