Пророк Захарія

 Як відомо, Григорій Сковорода величав Харків Захарполісом. Любомудр вважав цього пророка дуже важливим і, напевно, не дарма. 8 лютого в календарі Церква вшановує святого пророка Захарії Серповидця. Під ним розуміють одного з 12-ти малих пророків, книга якого увійшла до канону Святого Письма.



Дослідники на основі стилістичних та тематичних особливостей цієї книги доводять, що писалася вона не одними автором чи групою авторів, а трьома з різних епох. Ім’я власне Захарії зазначене на її початку, де зазвичай в профетичній літературі знаходимо відомості про особу автора та час написання. «Восьмого місяця, другого року Дарія, надійшло таке слово Господнє до Захарії, сина Берехії, сина Іддо, пророка…» (Зах. 1, 1). Ще одна згадка про час є у Зах. 7, 1: «Четвертого року царя Дарія надійшло слово Господнє до Захарії, на четвертий день дев’ятого місяця Кіслева».

Отож пророкування Захарії слід датувати 520 – 518 рр. до Христа. Це – час повернення юдеїв до Єрусалиму з Вавилонської неволі та млявих спроб відбудовувати Храм. Пророки Захарія та Аггей, власне, виступають тими, хто підбадьорював очільників та сам народ до цієї справи, закликаючи не зважати на всі труднощі та перешкоди при її здійсненні.

«Пророки, Аггей та Захарія, син Іддо, пророкували юдеям, що були в Юдеї та в Єрусалимі, іменем Бога Ізраїля, що був над ними. Тоді Зоровавел, син Шеалтієла, та Ісус, син Йоцадака, встали й заходилися (далі) будувати дім Божий в Єрусалимі, і з ними були пророки Божі та їм допомагали… І старші юдейські будували щасливо далі, заохочені пророцтвами Аггея, пророка, та Захарії, сина Іддо. І збудували вони й скінчили за волею Бога Ізраїля, й за волею Кира, і Дарія, й Артаксеркса, перських царів» (Езр. 5, 1 – 2; 6, 14). 515 р. до Христа Храм освятили.

Цим відомості про особу Захарії завершуються. Новітні розкопки віднайшли його могилу за 40 км на південь від Єрусалиму. На це вказує також мозаїчна карта-панно Святої Землі на підлозі храму м. Мадаби (Йорданія). Але пророцтва, записані Захарією, дали поштовх для богословствування на тисячоліття вперед.
Перші вісім глав книги належать власне Захарії і відносяться до згаданого періоду. Вони становлять цілісність і містять серію видінь, які чергуються із закликами до навернення. Образи із цих видінь неодноразово виринатимуть потім у Новому Завіті та в літургійній традиції. Суголосна за жанром книга Одкровення, наприклад, використовуватиме образи вершників, міряльників, сувою, колісниць. Апостолів літургійні тексти на їхню честь називатимуть кіньми з натяком на видіння в Зах. 1, 8, бо вони – «ті, що Господь послав пройти туди й сюди землю» (Зах. 1, 10), звіщаючи його слово.

Кондак і деякі тропарі канону на Утрені 8 лютого містять образ колісниць із восьмого видіння пророка Захарії (6, 1) та ангелів, які пояснюють видіння. «Ці колісниці виходять на чотири вітри небесні… І вони пройшли землю… Ті, що йдуть у край на північ, заспокоїли дух мій у краю на півночі» (Зах. 6, 5. 7. 8), - каже Бог пророкові через ангела у видінні. Кондак свята інтерпретує це наступним чином: «Запряжені колісниці слуг безплотних, якими правила рука Бога всіх, бачив ти, Захаріє чудний. З ними радіючи, як пророк приснопам’ятний моли, щоб до путі божественного розуму направились всі, хто з вірою безсумнівною звершують всесвященну пам’ять твою».
Щодо інших частин книги пророка Захарії, які доповнюють та пояснюють певним чином перші вісім глав, але відрізняються від них, то Зах. 9-11 датують ІІІ ст. до Христа, а Зах. 12-14 – IV ст. Вони містять образи, пов’язані з пасхальною тайною Ісуса Христа, через що Вечірня Входу Господнього в Єрусалим та Царські Часи Великої П’ятниці включають в себе фрагменти з цієї частини пророцтва.
Серед них – в’їзд Царя Єрусалиму на осляті. «Радуйся вельми, о дочко Сіону! Викрикуй, о дочко Єрусалиму! Ось цар твій іде до тебе, справедливий і переможний, смиренний і верхи на ослі їде, на осляті, на молоденькій ослиці» (Зах. 9, 9). Канон Утрені 8 лютого це пророцтво переспіває так: «Радуйся надприродньо, святий Сіоне, звіщає пророк, бо надходить Цар твій праведний, що спасає у смиренні» (5 пісня), чим внесе в численні літургійні тексти свята про покликання пророка, доволі загальні за змістом, певну особливість.



Також з книги Захарії походить пророцтво про тридцять срібняків, «ту дорогу ціну, за яку вони мене оцінили» (Зах. 11, 13). В Гетсиманському саду прозвучать слова звідти: «Я вдарю пастуха, і розбіжаться вівці» (Зах. 13, 7; пор. Мр. 14, 27). А Євангеліє від Йоана та книга Одкровення, зображаючи дар Святого Духа і повноту Божого Царства, використають образ потоків живих вод з Єрусалиму (Зах. 14, 8; Йо. 7, 38; Од. 22, 1).
Щодо небіблійного «титулу» Серповидця, який знаходимо в літургійному календарі, то ним Передання наділило пророка буцімто через схожість сувою із видіння Зах. 5, 1 із серпом, спрямованим на відплату грішникам: «Я випущу його, — слово Господа сил, — і воно ввійде в дім злодія і в дім того, хто моїм іменем криво кленеться, і перебуватиме посеред його дому, й пожере його разом із його деревом та його камінням» (Зах. 5, 4).

Хоч образ серпа тут притягнутий штучно, але серед українського народу прижився доволі добре. Через те, з давніх-давен господарі в селах у цей день готували серпи та інший реманент для майбутніх сільськогосподарських робіт протягом року.
За матеріалами сайту https://risu.ua/