Притча про велику надію (відео)

Історія зберігає імена не тільки героїв, а й зрадників. Тих, хто здає, відрікається, кого вважають запроданцями, перебіжчиками, колаборантами. Кожен з нас хоч раз в житті перебував по обидві сторони зради й має власний досвід долання болісної травми. Особливо прикро відчувати відступництво від найдорожчих. Тих, кого ми безмежно любимо і вкладаємо в них всю свою душу.

Притча про блудного сина починається з великої ганьби. Менший вимагає спадок ще при житті батька. Фактично він зрікається живого отця, ставлячись до нього вже як до покійника. Весь подальший сюжет демонструє, що стається з людиною, яка переступає Божі заповіді. Ні гроші, ні задоволення, ні спроба стати щасливим ціною страждання іншого не ведуть до мети. Навіть багаторічний послух старшого сина при заздрості та образі не є взірцевою поведінкою.

Тим не менш, перед нами притча про велику надію. Про милосердя, що вище за справедливість. Про прощення, яке рятує життя. Про любов здатну творити дива та воскрешати померлі душі. Які би злодіяння ми не вчинили проти Бога і ближніх - це не означає, що загибель стає для нас невідворотною і неможливо виправити скоєне. Навпаки – Господь дає кожній людині шанс очиститися через покаяння та відновити свою гідність дітей Божих. Нам треба навчитися повертатись до дому. Але навіть, коли тебе вже простили, прийняли, поновили статус сина і розкрили батьківські обійми, свідомість блудного сина не повинна нас покидати.

Ненависть до гріха, прагнення єдності з Богом, воля, совість, любов до світу – все це може стати щепленням від зради в прийдешньому. Втім, без справжнього покаяння повернення неможливе. Гріх є таким же страшним, як зовнішній ворог, що захоплений люттю і обтяжений дияволом. Він отруює своєю сатанинською свідомістю все навколо, але ми маємо що йому протиставити. Сила молитви є потужною зброєю. На найближчі служби суботи і неділі 15-16 лютого 2025 року на Фейсбук сторінці Іоано-Богословського храму ПЦУ міста Харкова приймаємо ЗАПИСКИ ОНЛАЙН. Початок Літургії о 10 ранку. По завершенні служимо панахиду.

Блудний син, страждаючи від голоду, забажав не змінити господаря або знайти іншу роботу на чужині, а вирішив повернутися до батьківського дому. Він виправив не наслідки відречення, а подолав причину, яка привела його до зубожіння. Ми не знаємо, що сталось з ним далі після прощення, але притчі даються нам не тільки для повчання, а й для висновків, які приводять до дії. Нехай плоди покаяння змінять спосіб життя, щоби і про нас Господь міг сказати: «Син мій оцей був мертвий і ожив, пропав і знайшовся» (Лк. 15:24).