Ікона «Спасителька потопаючих»

 20 грудня вже починається період безпосередньої підготовки до головної події зими - предсвято Різдва Христового - і в цей день Церква згадує одну з чудотворних ікон Божої Матері, яку іменують «Спасителькою потопаючих». Іноді її ще називають Новодворською і Леньківською, бо вона пов’язана з Новгород-Сіверською землею української Чернігівщини.

Сьогодні ворог активно обстрілює цей край. Тут точилися запеклі бої в 2022 році, але невипадково українська північ здавна вважається Богонатхненною обителлю. Історія ікони «Спасителька потопаючих» ще раз доводить наскільки багата Україна на святині.  У восьми верстах від міста Новгород-Сіверського в Чернігівській губернії є село Леньків, що розташоване над річкою Десна. У далекій давнині це селище було трохи ближче до міста. У ньому існував храм в ім’я Собору Пресвятої Богородиці, чому і донині ту місцевість називають Богородичною.



Під час польської військової кампанії та спроби захопити московію при Лжедмитрії село Леньків, і його церква були абсолютно спустошені. У другій же половині XVII століття все селище було перенесено на нове місце. Побудовано було і новий храм, присвячений св. Архистратигу Михаїлу. У ньому й помістили чудотворну ікону Богоматері. За переданнями в цей храм ікона Божої Матері перенесена з колишньої Богородичной церкви. А історія явища та прославлення цього образу така.
Проти гори, на якій згодом збудована була церква, є на річці Десні вельми небезпечний вир. Навіть досвідчені плавці з великими труднощами можуть переплисти цю безодню. Дуже часто траплялося, що в цю пастку потрапляли величезних розмірів баржі, навантажені хлібом, і ставали здобиччю безодні: колообіг води своєю стрімкою силою захоплював їх разом з супроводжуючими людьми. І ось на цьому-то небезпечному місці одного разу знайдена була ікона Божої Матері, що приплила до берега річки. Віруючі, побачивши пречистий образ, взяли його і поставили спочатку на горі, проти згубного місця. Через деякий час на цьому місці виник вищезазначений Богородичний храм. З того часу ті хто пересувався річкою Десною зазвичай зупинялися біля села Леньків, сходили на берег і заходили в Леньківскій храм. Після старанної молитви перед образом Богоматері вони кидали між собою жереб, кому залишатися на баржі і плисти з нею через небезпечний вир. Решта ж його товаришів йшли пішки по берегу річки до кінця страшного місця. І благовоління Божої Матері очевидно почило на небезпечному місці з часу побудови поблизу нього храму на честь Її імені. Помічено було, що з часу явлення ікони Богоматері нещастя з плавцями стали траплятися рідко, а згодом вони зовсім припинилися.



Ікона Богоматері, що отримала назву «Спасителька потопаючих», за своїм видом вельми стара: лик Предвічного Немовляти навіть важко розглянути. В давнину казали, що розміри її: 10 вершків у висоту і 6 в ширину. Старанність віруючих прикрасила цей образ срібною ризою. Серед всього навколишнього населення Леньківска ікона користується великим шануванням, залучаючи на поклоніння Пречистій Діві безліч віруючих, особливо тих, яким доводиться часто вручати себе у владу водної стихії. Напередодні Різдвяних свят Церква 20 грудня згадує і прославляє цю чудотворну ікону.