Покликання, яке вимагає дії

Із Євангелія нам відомо, що берег, де проповідував Ісус був так щільно зайнятий людьми, охочими послухати Його слова, що Господь мусив увійти в один із човнів та вже звідти продовжувати повчати народ. Серед рибалок були Його перші учні: Симон, а також Іоанн, Яков і сини Зеведеєві.
 
Очевидно, що Петро та інші, які були з ним, вже знали Христа, були Його слухачами і навіть вважали себе Його послідовниками. Проте вони не супроводжували Ісуса постійно. Таким чином, між знайомством з Христом і обранням в числі дванадцяти апостолів проходить певний час. І ось саме в цей проміжок часу відбувається подія, яка змінила хід історії.

 Ймовірно, Христос під час проповіді помітив, що рибальські човни порожні - в них немає улову. І тоді він каже рибалкам закинути сіті ще раз. Петро ж відповідає Господу: Наставнику! Ми трудилися всю ніч і нічого не піймали, але по слову Твоєму закину сіть» (Лк. 5:5). Праця рибалок дуже часто є непередбачуваною. Іноді улов буває великим, а іноді, очікування не виправдовуються, і взагалі нічого не вдається упіймати. І Петро підтверджує, що вони працювали всю ніч і нічого не впіймали.
Про що ж цей євангельський уривок? Невже просто про те, як багато риби було спіймано? Зрозуміло, що євангелісти, які зберегли для нас цю історію, бачать в ній більше, ніж просто розповідь про риболовлю.
 


Звернемо увагу на реакцію Петра, коли він побачив безліч спійманої риби: Симон Петро припав до колін Ісуса і сказав: «Господи! вийди від мене, бо я чоловік грішний» (Лк. 5:8). Невже це реакція на великий улов риби? Швидше, зрозумілим було б захоплення, радість від того, що вдалося зловити так багато риби. Але Петро реагує інакше. Він падає на коліна і просить Христа вийти з човна. Петро вважав себе негідним бути в одному місці з Спасителем. Апостол Лука також уточнює «жах охопив його і всіх, що були з ним, від того улову риби, який зловили» (Лк. 5:9). Цей страх пояснюється тим, що Петро все правильно усвідомив - великий улов риби має глибоке символічне значення. Перш за все, це вказівка на силу Божого благословення. Людина може працювати і результату не буде, а з Божим благословенням можливо все. Петро як би передчуває, що ця подія - не кінець, що Господь зробить ще щось. І дійсно, Господь закликає Петра слідувати за Ним: «віднині будеш ловцем людей» (Лк. 5:10). Таким чином, ця євангельська історія не просто про лов риби, вона про покликання і про його умови.

Святе Письмо Старого Завіту передає чимало історій про покликання до пророчого служіння, яке відбувається через чудеса і видіння. Найяскравіший приклад - доля пророка Мойсея. І, звичайно ж, у всіх нас є схильність та бажання отримати одкровення Боже, відчути Його відвідування через якісь явні чудеса або за допомогою яскравих та вражаючих образів. Але покликання Петра, як і інших апостолів, відбувається не в шумі та яскравості, а в середовищі їхнього звичайного життя й праці. Бог відкривається апостолам і всім віруючим в Нього в повсякденності. Нерідко, як зараз ми чули, безпосередньо під час роботи.

 Ми бачимо, як часто різні так звані мудреці і наставники якихось нібито таємних та особливих знань або духовних практик, розповідають про всілякі посвячення і осяяння в далекій Індії або недоступному Тибеті, таємничому Єгипті або високих Гімалаях. Але Церква вчить, що не ми піднімаємося до Бога - це Бог сходить до нас. І якщо безліч інших духовних практик побудовані на розвитку своїх сил, своїх здібностей, своїх можливостей — вище, швидше, сильніше — то християнська традиція завжди наполягає: Бог спускається, сходить до нас, закликає, бере нас за руку і веде за Собою. Блаженний Феофілакт Болгарський каже: «Бог кожного закликає через властивий і близький йому засіб, наприклад: рибалок — за допомогою риб». Апостоли просто ловили рибу, робили свою щоденну роботу. Хто знає, про що були їхні думки під час риболовлі; можливо, в цей час вони молилися, а можливо просто теж слухали проповідь Спасителя, Який стояв в їхньому човні. І саме в цей раз вони нічого не зловили. Так би мовити, зазнали невдачі на робочому місці. І тим не менше, в цій ситуації вони все ж отримують незрівнянно більше очікуваного. Не тільки величезний улов, але й заклик слідувати за Господом.
 
Єпископ Касіан (Безобразов), тлумачачи цю євангельську розповідь, пише, що перед апостолами, по суті, поставлено вибір: «або йти від Ісуса, залишитися зі світом, або кинути світ і піти за Спасителем». Але Христос закликає святих апостолів і всіх нас слідувати за Ним для того, щоб дати нам ще більше, ніж те, що мали — спасіння нашої душі. Адже «Яка користь людині, якщо здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить?» (Мк. 8:36). Тому, хоча апостолам було показано, що благословення Боже подає і матеріальні блага, однак тут же Господь показує і закликає їх стати на інший шлях - шлях цілковитого послуху та служіння Богові. Нехай же і всім нам, тим, хто чув сьогоднішнє євангельське читання, Спаситель подасть мудрість та сили зробити правильний вибір. Чекаємо всіх на недільну Літургію в храмі Апостола Любові. Початок служби о 10 ранку.