Чи є Святий Валентин покровителем закоханих?
13 лютого 2024
Щороку 14-го лютого у багатьох країнах світу відзначають «День святого Валентина», який присвячений «усім закоханим». Останніми роками українці також активно долучаються до цього святкування: купують і вручають одне одному подарунки або ж «валентинки», прикрашають громадські заклади червоною і рожевою атрибутикою. Та чи справді святий Валентин має стосунок до цієї поширеної традиції та є тим самим «покровителем закоханих», як прийнято вважати?
Православною Церквою вшановується кілька святих з ім’ям Валентин. Ймовірно, що святий, який згадується у масовій культурі 14-го лютого, відомий у церковному календарі як святий Валентин Інтерамський (Італійський). Він жив в італійському місті Терні у III столітті і був страчений 269 року. Всі святі, що звершили свій подвиг до 1054 року в Західній Європі, тобто до розділення на Західну і Східну Церкву, – це шановані православні святі. Тому пам’ять святого Валентина відзначається і в католицькій, і в православній традиції, однак у різні дати: католики згадують його 14-го лютого (однак не у загальному календарі, де цього дня вшановуються святі Кирил і Мефодій, а у «Римському мартиролозі», де вказані місцеві дні пам‘яті); православні – 12-го серпня.
До того ж свято, яке прийнято відзначати 14-го лютого як день закоханих, насправді не відповідає фактам з реального життя святого Валентина. Відповідно до однієї із найпопулярніших легенд, святий Валентин «вінчав закохані пари попри заборону жорстокого імператора Клавдія II». Нібито правитель вважав, що чоловіки, які не мають дружин та дітей, будуть кращими воїнами. Однак ця легенда містить значну помилку у хронології подій, адже за часів життя святого Валентина у III столітті взагалі ще не існувало особливого обряду церковного вінчання. Церква вважала законним той шлюб, що укладався відповідно до громадянських законів і який закріплювався християнами через спільне причастя та оголошення перед членами громади.
Варто також зауважити, що Папа Геласій канонізував святого Валентина у 496 році і присвятив йому день пам’яті 14-го лютого. Ймовірно, це було зроблено задля того, аби витіснити язичницьке святкування, яке відзначалось у Римі у ті часи та супроводжувалось жертвоприношеннями на честь плідності та материнства. Тож масова культура, власне, поєднала вшанування пам’яті християнського святого із язичницькими мотивами, що були поширені раніше, а згодом перетворила це ще й на комерцію, спонукаючи купувати подарунки.
Ми, у Православній Церкві України, закликаємо присвячувати правдивій Любові кожен день, виявляючи її до ближніх у своїх благих справах, замість того, щоби дарувати символічні матеріальні подарунки один раз у році. Апостол Павло у Першому посланні до коринфян каже: «Любов ніколи не минає, хоч і пророцтва скінчаться, і мови замовкнуть, і знання зникне» (1 Кор. 13: . Тож долучімося до цієї Любові і ми, не чекаючи «особливих» дат у календарі, встановлених із сумнівних причин. Лише наповнившись справжньою Любов’ю, яка «довготерпить, милосердствує, ... не заздрить, ... не вихваляється, не пишається, не безчинствує, не шукає свого, не гнiвається, не замишляє зла, не радiє з неправди, а радіє iстинi» (1 Кор. 13: 4 – 6), ми зможемо її дарувати іншим – безкорисливо та щодня.
Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.
Православною Церквою вшановується кілька святих з ім’ям Валентин. Ймовірно, що святий, який згадується у масовій культурі 14-го лютого, відомий у церковному календарі як святий Валентин Інтерамський (Італійський). Він жив в італійському місті Терні у III столітті і був страчений 269 року. Всі святі, що звершили свій подвиг до 1054 року в Західній Європі, тобто до розділення на Західну і Східну Церкву, – це шановані православні святі. Тому пам’ять святого Валентина відзначається і в католицькій, і в православній традиції, однак у різні дати: католики згадують його 14-го лютого (однак не у загальному календарі, де цього дня вшановуються святі Кирил і Мефодій, а у «Римському мартиролозі», де вказані місцеві дні пам‘яті); православні – 12-го серпня.
До того ж свято, яке прийнято відзначати 14-го лютого як день закоханих, насправді не відповідає фактам з реального життя святого Валентина. Відповідно до однієї із найпопулярніших легенд, святий Валентин «вінчав закохані пари попри заборону жорстокого імператора Клавдія II». Нібито правитель вважав, що чоловіки, які не мають дружин та дітей, будуть кращими воїнами. Однак ця легенда містить значну помилку у хронології подій, адже за часів життя святого Валентина у III столітті взагалі ще не існувало особливого обряду церковного вінчання. Церква вважала законним той шлюб, що укладався відповідно до громадянських законів і який закріплювався християнами через спільне причастя та оголошення перед членами громади.
Варто також зауважити, що Папа Геласій канонізував святого Валентина у 496 році і присвятив йому день пам’яті 14-го лютого. Ймовірно, це було зроблено задля того, аби витіснити язичницьке святкування, яке відзначалось у Римі у ті часи та супроводжувалось жертвоприношеннями на честь плідності та материнства. Тож масова культура, власне, поєднала вшанування пам’яті християнського святого із язичницькими мотивами, що були поширені раніше, а згодом перетворила це ще й на комерцію, спонукаючи купувати подарунки.
Ми, у Православній Церкві України, закликаємо присвячувати правдивій Любові кожен день, виявляючи її до ближніх у своїх благих справах, замість того, щоби дарувати символічні матеріальні подарунки один раз у році. Апостол Павло у Першому посланні до коринфян каже: «Любов ніколи не минає, хоч і пророцтва скінчаться, і мови замовкнуть, і знання зникне» (1 Кор. 13: . Тож долучімося до цієї Любові і ми, не чекаючи «особливих» дат у календарі, встановлених із сумнівних причин. Лише наповнившись справжньою Любов’ю, яка «довготерпить, милосердствує, ... не заздрить, ... не вихваляється, не пишається, не безчинствує, не шукає свого, не гнiвається, не замишляє зла, не радiє з неправди, а радіє iстинi» (1 Кор. 13: 4 – 6), ми зможемо її дарувати іншим – безкорисливо та щодня.
А гроші сьогодні кращі витратити на підтримку Сил Оборони України. Нашим хлопцям і дівчатам на фронті потрібні зараз не гламурні валентинки, а зброя та шанобливе ставлення суспільства до військових, які боронять рідну землю. Підтримуємо ЗСУ в міру сил та можливостей і, звісно, не забуваємо про справжнє кохання.
Парафіяни храму апостола Любові добре розуміють, що весь світ існує завдяки Богу, Який є любов. Вона безперестанно діє у світі та є джерелом усякого блага. Саме любов окрилює людину, направляє на добрі звершення, допомагає, утішає, зігріває, піднімає і підносить, дарує мир і злагоду. Саме через любов зароджується симпатія, міцнішає дружба, утверджується сім'я, процвітає суспільство. Водночас, відсутність або нестача любові в серці людини є великим нещастям, яке породжує злість, заздрість, розпач, лють чи ненависть, знищує цінність усіх інших добродійств. Згадаймо слова апостола Павла: «Якщо маю дар пророцтва, i знаю всi таємницi, i маю всяке пiзнання i всю вiру, так що й гори можу переставляти, а любови не маю, – то я нiщо» (1 Кор. 13: 2 – 3).
В цей день предстоятель ПЦУ митрополит Епіфаній звернувся до українців з такими словами: "Істинна любов – це дар від Бога і справді божественне почуття, яке святі отці порівнюють із подихом Божим. Вона має велику силу, долає відстані й час. Для любові не існує меж і кордонів. Ми продовжуємо любити наших рідних, навіть якщо їх поруч з нами вже немає, ми даруємо їм свою любов через молитву. Ми, як християни, маємо жити за Божим Законом любові і являти її світові.
Любов – це те одвічне, це той світильник, який проводить нас крізь темряву й освітлює дорогу і нам, і ближнім, які йдуть на цьому шляху поряд із нами. Бажаємо усім справжньої, натхненної Богом любові, якої ніколи не буває забагато, і «Все у вас нехай буде з любов’ю» (1 Кор. 16: 14).
Любов важлива повсякчас, але нині для всіх нас – особливо. Любов це те, що дає нам сили вижити, встояти, не зламатися, не зневіритись, боротися. Це та дієва зброя проти лютого ворога, яка нас об’єднує, згуртовує і дає можливість відчувати підтримку. Це та спасительна чеснота, яка дає наснагу рятувати життя, бо любов виключає байдужість. Це та життєдайна сила, яка допомагає у складні хвилини, бо любов дарує співчуття до інших. Любов – це те, завдяки чому виник та й досі існує цей світ, зокрема і всі ми. Без любові зло поглинуло б і погубило все у світі цьому.
Любов є настільки важливою, що без неї навіть позитивні риси людини можуть перетворитися на зло. Так, успіхи і досягнення людини без любові провокують зарозумілість і гординю. Обізнаність, влада і знання без любові можуть призвести до егоїзму, самозвеличення, приниження інших. Володіння багатством без любові призведе до жадібності. Справедливість без любові може бути жорстокою. Правда без любові робить людину скептичною, цинічною. Привітність без любові – це удаваність, лицемірство…
Любіть кожну хвилину цього тимчасового життя, любіть світ довкола і все, що його наповнює. Замість злості й ненависті, що руйнують, впустіть любов у свої серця – це дуже важливо під час війни. Любов здатна дати необхідні сили і привести нас до справжньої перемоги над ворогом. Ми, українці, попри все встояли, бо маємо у своїх серцях цю справжню християнську любов. Ми воюємо не через сліпу ненависть до когось, а з любові – захищаючи рідних людей, рідну землю, Батьківщину. Ми допомагаємо в біді одне одному, ми рятуємо з-під завалів навіть найменших тваринок… Бо попри все ми вміємо жертовно любити. Тому і Бог, Який є любов, нам благоволить.
Любов переможе!"
Парафіяни храму апостола Любові добре розуміють, що весь світ існує завдяки Богу, Який є любов. Вона безперестанно діє у світі та є джерелом усякого блага. Саме любов окрилює людину, направляє на добрі звершення, допомагає, утішає, зігріває, піднімає і підносить, дарує мир і злагоду. Саме через любов зароджується симпатія, міцнішає дружба, утверджується сім'я, процвітає суспільство. Водночас, відсутність або нестача любові в серці людини є великим нещастям, яке породжує злість, заздрість, розпач, лють чи ненависть, знищує цінність усіх інших добродійств. Згадаймо слова апостола Павла: «Якщо маю дар пророцтва, i знаю всi таємницi, i маю всяке пiзнання i всю вiру, так що й гори можу переставляти, а любови не маю, – то я нiщо» (1 Кор. 13: 2 – 3).
В цей день предстоятель ПЦУ митрополит Епіфаній звернувся до українців з такими словами: "Істинна любов – це дар від Бога і справді божественне почуття, яке святі отці порівнюють із подихом Божим. Вона має велику силу, долає відстані й час. Для любові не існує меж і кордонів. Ми продовжуємо любити наших рідних, навіть якщо їх поруч з нами вже немає, ми даруємо їм свою любов через молитву. Ми, як християни, маємо жити за Божим Законом любові і являти її світові.
Любов – це те одвічне, це той світильник, який проводить нас крізь темряву й освітлює дорогу і нам, і ближнім, які йдуть на цьому шляху поряд із нами. Бажаємо усім справжньої, натхненної Богом любові, якої ніколи не буває забагато, і «Все у вас нехай буде з любов’ю» (1 Кор. 16: 14).
Любов важлива повсякчас, але нині для всіх нас – особливо. Любов це те, що дає нам сили вижити, встояти, не зламатися, не зневіритись, боротися. Це та дієва зброя проти лютого ворога, яка нас об’єднує, згуртовує і дає можливість відчувати підтримку. Це та спасительна чеснота, яка дає наснагу рятувати життя, бо любов виключає байдужість. Це та життєдайна сила, яка допомагає у складні хвилини, бо любов дарує співчуття до інших. Любов – це те, завдяки чому виник та й досі існує цей світ, зокрема і всі ми. Без любові зло поглинуло б і погубило все у світі цьому.
Любов є настільки важливою, що без неї навіть позитивні риси людини можуть перетворитися на зло. Так, успіхи і досягнення людини без любові провокують зарозумілість і гординю. Обізнаність, влада і знання без любові можуть призвести до егоїзму, самозвеличення, приниження інших. Володіння багатством без любові призведе до жадібності. Справедливість без любові може бути жорстокою. Правда без любові робить людину скептичною, цинічною. Привітність без любові – це удаваність, лицемірство…
Любіть кожну хвилину цього тимчасового життя, любіть світ довкола і все, що його наповнює. Замість злості й ненависті, що руйнують, впустіть любов у свої серця – це дуже важливо під час війни. Любов здатна дати необхідні сили і привести нас до справжньої перемоги над ворогом. Ми, українці, попри все встояли, бо маємо у своїх серцях цю справжню християнську любов. Ми воюємо не через сліпу ненависть до когось, а з любові – захищаючи рідних людей, рідну землю, Батьківщину. Ми допомагаємо в біді одне одному, ми рятуємо з-під завалів навіть найменших тваринок… Бо попри все ми вміємо жертовно любити. Тому і Бог, Який є любов, нам благоволить.
Любов переможе!"
Приватбанк
4149 6293 1322 1459
4149 4390 0091 7074
або
5169 3305 1630 1279
РГ ХРАМ СВЯТОГО ІОАНА БОГОСЛОВА
Електронна пошта