Святі мученики Інна, Пінна і Римма

Коли до церковної лавки приходять жінки з наміром придбати ікону небесної покровительки Інни чи Римми, то з подивом дізнаються, що на іконах зображені чоловіки. 20 січня за новоюліанським календарем вшановується пам’ять трьох мучеників Інни, Пінни і Римми. Вони вважаються першомучениками, бо жили ще за апостольських часів (І – ІІ століття), були слов’янами та учнями святого апостола Андрія Першозваного.



Як оповідає святитель Димитрій Ростовський, автор-укладач «Четьїх-Міней», на київських пагорбах апостол Андрій, звертаючись до своїх учнів, сказав: «На цих горах засяє благодать Божа, тут буде велике місто, і Господь воздвигне багато церков…». Так от тими учнями, до яких звертався святий апостол, були Інна, Пінна і Римма. Родом вони походили з північної країни Скіфії, тобто були слов’янами-русичами. Тож їх і називають першими мучениками на землях нашої Руси-України.

За Переданням, Інна, Пінна, Римма були охрещені апостолом Андрієм Першозваним, рукопокладені в священничий сан і спрямовані для укріплення віри й утвердження благочестя серед греків та інших народів, котрі проживали у Босфорському царстві. Дорогою в Таврію (сучасний український і тимчасово окупований Крим) вони скрізь проповідували слово Боже і хрестили народ.

За наказом херсонеського князя-язичника за християнську проповідь вони були схоплені і віддані на страшні муки. Тоді стояла сувора зима; ріки були сковані морозом так, що по льоду пересувалися не лише люди, але і коні з возами. Князь наказав поставити в лід великі колоди і прив’язати до них святих, поступово опускаючи їх в холодну воду. Коли лід дійшов до шиї святих, вони, зморені страшним холодом, віддали Господу свої стражденні душі.

Християни таємно поховали тіла угодників Божих. Пізніше, коли настав сприятливий час для християн, єпископ Гедца, керуючий місцевою єпархією, знайшов мощі святих і поклав їх в раку соборного храму. Через кілька років мученики явилися єпископу і наказали йому перенести їх мощі в «суху пристань» – місто, назване Алікс (нині – це окупована росією кримська Алушта).

У 1950 році святитель Лука (Войно-Ясенецький), архієпископ Сімферопольський і Кримський у документі, адресованому «усім священикам Сімферопольської і Кримської єпархії», писав: «Прошу вас, отці всечесні, поминати на відпусті Літургії, вечірні й утрені святих мучеників Інна, Пінна, Римма, бо їх треба вважати кримськими святими. Це – дуже давні мученики».
Можна припустити, що святі мученики Інна, Пінна й Римма мали сан єпископів, оскільки в кондаку (гімні), присвяченому їм, сказано: «…християнам заступників, Царства Божого благовісників», а таке порівняння застосовується лише до архієреїв. «Радуйтеся, святі Інна, Пінна і Римма, страстотерпці Христові і перші Хрестителі (!), і небесні заступники Землі Руської…».



У «Повному місяцеслові Сходу» архієпископ Сергій (Спаський) наводить відомості з Сербського прологу XIII століття, де у повчанні на день пам’яті святих мучеників наводяться їхні імена в сербській огласовці: Енен, Нірін і Пен.

На жаль, у богослужбовій практиці пам’ять святих мучеників Інни, Пінни і Римми не виражена особливим богослужінням, тому в середовищі навіть воцерковлених людей день їх пам’яті абсолютно і невиправдано забутий. Святі мученики Інна, Пінна і Римма – це перший священний дар, перший плід віри наших далеких предків, що вони принесли в знак своєї віри і любові до Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа, відкривши своїм первомученицьким подвигом початок збору дорогоцінної духовної скарбниці – великого сонму всіх святих, котрі в землі українській просіяли.
Святі мученики Інна, Пінна і Римма, моліть Бога за нас!

Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.