Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать

«Усі путі людини чисті в її очах, але Господь зважує душі». В цих словах мудрого царя Соломона є застереження від найбільш небезпечної людської гріховної пристрасті – гордині. Адже її згубна дія виявляється не в матеріальних речах, а у світі духовному, через що тягне за собою багато шкідливих наслідків і неправди.



Такі пристрасті, як блуд, сріблолюбство чи черевоугодництво тяжіють до насичення відчутними тимчасовими задоволеннями, а от гординя «діє» дуже підступно й улесливо: вона виправдовує вчинки людини, підносить занепале «я», насолоджується хибним утвердженням, а потім звеличує себе над іншими. Людина, вражена гординею, часто виправдовує шляхи досягнення своєї мети будь-якими засобами, вона вибілює свої гріхи, вчинки і методи. Вона думає, що все робить правильно, аргументуючи: «Я так вважаю», «У мене таке передчуття», «Я так вирішив»…
На противагу цій людській самовпевненості цар Соломон зауважує, що Господь «зважує душі». Що це означає?

На іконах Страшного суду є зображення Господньої руки, що тримає ваги: на одній чаші душа людини, на іншій – її справи. Якщо справи злі, не на славу Божу і благо ближнім, то душа виявляється легкою, порожньою. В книзі пророка Даниїла читаємо про суд над царем Валтасаром, якому Бог дав багатство і владу, але він використав все це лише, щоби втамувати власні грішні апетити. Можливо, у своїх очах та для людей Валтасар і виглядав поважним царем, заможним, владним, але в Божих очах він змарнував все своє життя. «Ти зважений на терезах і знайдений дуже легким» (Дан. 5: 27) – постановив Бог, і в ту ж саму ніч цар був убитий, а його царство віддано персам.

Тож, самолюбування, самозвеличування, меркантильні, корисливі справи, які задовольняють і уславлюють лише власне его – «виїдають» душу людини, роблять її порожньою, ніби змарнованою для Бога. Тому як би людина не виправдовувала сама себе, свої діла чи вчинки, Бог завжди знає істинну їх суть, яка має не тимчасову цінність, а вічну. Недарма святий апостол Павло попереджає: «Тому, хто думає, що він стоїть, нехай бережеться, щоб не впасти» (1 Кор. 10: 12).
Отже, у смиренні та зі щирою вірою просімо у Господа блага для себе й ближніх та перемоги України над гордовитими загарбниками, пам'ятаючи, що «Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать» (Як 4: 6).
Митрополит Київський і всієї України ПЦУ Епіфаній
 
Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.