Ми таємно Херувимів з себе уявляємо

Ця ангельська пiсня вводить нас у центральну, найважливiшу частину Божественної Лiтургiї, наближаючи до головного Таїнства - Причастя. Вона нiби прокладає умовну межу, за якою нам потрiбно залишити все земне й тимчасове, всi пiклування, турботи й печалi (саме це слово було вжито в давньоукраїнському текстi молитви), аби приготувати себе до зустрiчi з Господом, перед Його лицем уподiбнитися полум’яним у вiрi й любовi херувимам

«Херувимська пісня» - це церковне піснеспів авторства Вселенського патріарха св. Іоана Схоластика (565-577 рр. ), який виконується на Божественній Літургії Іоана Золотоустого та Василія Великого під час перенесення Святих Дарів із Жертовника на Престіл перед їх освяченням. Ця пісня нагадує нам про містичні видіння пророків Ісаї та Ієзекіїля про те, що перед Престолом Божим служать Господу небесні сили – невидимі безтілесні духи. Співають цю пісню в усі дні церковного року, коли уставом Церкви передбачена відправа згаданих Літургій, за винятком днів Великого Четверга та Великої Суботи
.


Розділяючи чин Божественної Літургії на три основних частини, співом «Херувимської» завершується «Літургія оголошених» та починається т.зв. «Літургія вірних», під час якої в давнину могли молитися лише ті віруючі, які прийняли святе Хрещення та пройшли церковну науку – катехизацію. Звідси з’явився забобон про те, що до «Херувимської» можна запізнюватися, бо передні частини служби все одно охрещених вірних не стосувалися. Насправді, в православному богослужіння немає більш важливих чи менш важливих частин. Всі вони однаково важливі та необхідні християнину для освячення душі та тіла.

Тому, здається, краще буде ще раз нагадати, що повноцінна участь у Божественній Літургії вимагає не тільки однієї присутності в храмі під час «Літургії вірних», але й перш за все – свідомої участі в звершенні таїнства Євхаристії.

Слід зауважити, що текст «Херувимської пісні» – один із найскладніших для перекладу та тлумачення текстів, що увійшли до складу Божественної літургії. Оскільки оригінальний текст цієї пісні було написано десь у VI століття в Візантії, то класичний варіант її перекладу на церковно-словянську і українську мову залишає безліч варіантів його прочитання. Спробуємо розібратись.

Текст церковно-словянською мовою:
«Іже Херувими тайно образующе, і животворящей Троіце трисвятую піснь припівающе, всякоє нині житейскоє отложім попеченіе. Як ода Царя всіх подимем, Ангельськими невидимо, дароносима чиньми. Алилуйя»

Український текст:

“Ми, що Херувимів таємно собою являємо, і Животворчій Тройці Трисвяту пісню співаємо, – відкладімо нині всякі життєві піклування. Піднімімо ж ми Царя всіх, Якого в славі несуть ангельські чини невидимо. Алилуя”.

Перша лінгвістична помилка, що вкралася в слов’янський текст – не точний відмінок слова «херувими». Згідно логіки та правил правопису, потрібно щоб було вживалося слово «херувимів». В інакшому випадку, неправильне закінчення слова вводить в оману тих, хто бажає перекласти цей текст дослівно. А це зробити доволі складно.

Інше проблематичне слово – «подимем». Із часом воно втратило своє первісне значення, бо в давнину означало не тільки «піднесімо», але й «приймімо». В той час, як існуючі українські переклади використовують дослівно перекладене слово «піднімімо»: замість заклику прийняти в себе Христа, молитва чомусь закликає його піднімати (в ориг. ypodeksomenoi від дієслова ypodehomai). Це не зовсім вірно, оскільки зміст молитви повинен донести думку про те, що розпочинається та частина богослужіння, під час якої вірні мають приступити до святого Причастя, прийняти Тіло та Кров Господню.

Слово «Дароносима» означає не «піднесений на копіях», як це часто повторюють, а становище когось, хто оточений охоронцями, воїнами зі зброєю. Таким чином, оригінальний зміст цієї молитви українською мовою можна передати так:

«Ми, таємниче собою зображаємо Херувимів і співаючи трисвяту пісню Тройці, що дає нам життя, відкладімо тепер всі турботи, щоб нам прийняти Царя всіх, Якого невидимо носять та прославляють ангельські сили. Слава Господу!».

Урочистий чин перенесення Дарів із Жертовника на Престіл через Царські ворота називається Великим входом.


 
Великий вхід відбувається так. Після кінцевого виголосу ектенії за оголошених, священик читає молитву «Ніхто не є достойним…», у той час диякон бере благословення ієрея на кадіння та починає кадити храм: Престол, Горнє місце, увесь вівтар, іконостас, священика та людей. Після того, як священик закінчить читати молитву, а диякон кадіння, обидва стають перед Престолом і після триразового поклоніння, священик із піднесеними руками, а диякон,піднімаючи рукою орар, напівголосно читають тричі «Херувимську пісню», при чому, першу частину говорить священик, а її закінчення – диякон. Після цього вони цілують Євангеліє та Престіл, роблять поклін один одному й людям у храмі зі словами «Простіть нас брати та сестри!», відходять до Жертовника.
 

Далі диякон дає священику кадило. Священик обкаджує Дискос та Чашу на Жерівнику та повертає кадило диякону. Священик знімає Воздух, якими покриті Дискос та Чаша, та покладає його на плече диякона. Сам диякон перед цим цілує зображений на Воздусі хрест та руку священику. По цьому священик цілує через покрівець Звіздицю та передає Дискос диякону. Далі, священик бере Чашу та йде слідом за дияконом через дияконській двері на солію.

Під час звершення цих священнодійств, хор урочисто та не кваплячись, іноді кілька разів поспіль, співає «Херувимську пісню», яка в Східній традиції направду є своєрідним музичним центром Божественної літургії. Спів «херувимської» розділяє поминання священноначалія Церкви: патріархів православних, митрополитів, архієпископів та єпископів, пресвітерство, дияконство, ченців та мирян, жертводавців, усіх хто співає та трудиться в святому храмі. Далі священик поминає світську владу, військо «і всю людність її», завершуючи свій виголос словами : «Вас і всіх православних християн нехай пом’яне Господь Бог у Царстві своєму, завжди, нині і повсякчас, і на віки вічні!». Хор відповідає «Амінь», і закінчує співати херувимську, продовжуючи зі слів: «Щоб і ми прийняли…». Священнослужителі заходять у вівтар та покладають принесені Дискос та Чашу на розкритий антимінс.

Великий вхід символізує собою урочистий хід Господа нашого Ісуса Христа на добровільні страждання та хресну смерть. Віруючі в цей час повинні схилити свої голови (якщо є така традиція – то стати на коліна), та з максимальним благоговінням молитися Богу про те, щоб Господь пом’янув їх самих та всіх рідних і близьких у Своєму Царстві.



Великий вхід – неймовірне священнодійство під час  Літругії, який захоплює та вражає уяву кожного богомольця. Особливо, під час архієрейського богослужіння. Чимало відомих композиторів складали власну музику до древньої Херувимської пісні. Зокрема, прот. Кирило Стеценко, Дмитро Бортнянський, Олександр Кошиць, свящ.Сидір Воробкевич, свящ.Михайло Вербицький, Артем Ведель, Петро Чайковський та багато інших.

Дмитро Бортнянський. Херувимська пісня. Виконує капела ім. Ревуцького
 

 

Приватбанк

Для сайту 4149 6293 1322 1459
 

4149 4390 0091 7074

або

5169 3305 1630 1279
РГ ХРАМ СВЯТОГО ІОАНА БОГОСЛОВА