Ілюзії гріха і таїнство сповіді

«По суті, гріховність – це єдине нещастя нашого життя», – писав преподобний Іоан Ліствичник. Точніше, ми маємо усвідомлювати, що всі наші життєві нещастя походять саме від гріха. Гріх є причиною і водночас наслідком віддалення людини від Бога, порушення Його істинних законів.

Що ж таке гріх? В перекладі з грецької слово «ἁμαρτία» буквально означає «невлучення в ціль, промах, помилка». Тобто, фактично, гріх і є тим хибним проявом людських можливостей, який не відповідає меті існування людини, суперечить її призначенню як творіння Божого. Адже людина, що була створена за образом Божим і яка наділена розумною душею, мусить шукати Мету, Причину і Джерело свого існування, тобто – прагнути богопізнання, досконалості та єднання з Господом.



Звідки взявся гріх? Вичерпну відповідь щодо цього дає нам Священне Писання. Там знаходимо, що гріх свій початок мав у сферах ангельських: «Хто чинить гріх, той від диявола, бо спочатку диявол згрішив». А в людський рід гріх увійшов через падіння наших прародичів, які не встояли від спокуси диявола, про що читаємо в книзі Буття, а також у Другому посланні апостола Павла до коринф’ян: «… змій хитрістю обманув Єву» (2 Кор. 11: 3). Внаслідок гріха відбулося розірвання єдності: людини з Богом, людини з людиною та в самій природі людини.

Чим небезпечний гріх? Тим, що він порушує, ослаблює, розриває, руйнує добро і любов, стосунки людини з Богом. Гріх несе з собою три ілюзії: ілюзію свободи, ілюзію знання та ілюзію задоволення. Грішникам помилково здається, що вони не зв’язані ніякими правилами, що вони самі краще знають, що робити, але вони не бачать того, що вже стали рабами гріха, який повністю поневолив їхню душу. Задоволення від гріха – це найпідступніша приманка диявола, адже вона дає тимчасове вдоволення і лише спокушає повторювати і поглиблювати падіння людини. Все зло гріха ми найкраще пізнаємо за його наслідками. А воно може проявлятися не лише діями, а й бездіяльністю, а також словами, думками, почуттями, намірами, бажаннями.

Як можна попередити гріх? У цьому допоможе знання усіх етапів розвитку гріха: від думки до дії. Ця послідовність етапів розвитку гріха була розроблена практично одночасно в IV столітті на Сході аввою Євагрієм Понтійським та на Заході преподобним Іоаном Касіаном Римлянином.

1. Прилог, спокуса (звершується на рівні думки та ще не є гріхом. Наприклад: приходить думка, що людина змучилась, і в цей вечір буде важко помолитися перед сном).
2 Здруження (затримування та обдумування тієї думки, яка прийшла до нашої свідомості. Наприклад: обдумування, що нічого не станеться, якщо один вечір не помолитися і лягти раніше спати).
3 Насолода (здебільшого не тілесна, а духовна, коли полониться серце. Наприклад: погодження з помислом і насолода думкою, що таки приємно буде солодко заснути).
4. Полон (на цьому етапі гріхопадіння додаються зусилля волі та допомагають почуття, породжуючи ілюзорний світ, цілком протилежний Божому світу. Наприклад: невпинне бажання не молитися і насолодитися сном).
5. Рішучість (рішення реалізувати помисел, на цьому етапі вже відбувається внутрішнє падіння. Наприклад: остаточне рішення не молитися в цей вечір та йти спати).
6 Вчинення самого гріха (певна конкретна гріховна дія, що звершується людиною. Наприклад: все-таки не помолився, а до того ще й перед сном посварився з рідними…).

Тож, перш, ніж щось вчинити, потрібно проаналізувати це й пам’ятати: найлегше відкинути гріховні помисли і не згрішити на першому етапі, коли гріховна думка починає тільки зароджуватись.

Всі ми грішимо, але головне не впадати у відчай. Завжди є можливість для покаяння та сповіді. Приходьте до храму, беріть активну участь в житті громади, не занепадайте духом. Кожній людині дарована Господом можливість каятися у своїх гріхах та отримати внаслідок цього милосердне прощення. Саме завдяки Таїнству сповіді ми відкриваємо перед Богом свої провини у присутності священника як свідка, який покликаний свідчити перед Господом про все, що ви скажете йому. Дуже важливо, щоби зустріч зі священнослужителем відбулася вживу. Це питання гостро постало у зв’язку із розвитком технологій, адже чимало людей тепер цікавляться: «А чи можна мені посповідатися онлайн?».



У Православній Церкві України сповідь онлайн не звершується. І причина не в тому, що ми не приймаємо сучасність, або не хочемо зробити доступними певні речі. Справа в тому, що Таїнство покаяння, як і всі інші Таїнства Церкви, потребує особистої участі священнослужителя. За допомогою сучасних технологій можливо проводити бесіди на духовні теми, в тому числі й щодо гріхів та покаяння. Однак так само, як спогляданням їжі чи пиття не можна втамувати голод і спрагу - Таїнство не звершується заочно чи дистанційно.

Навіть звичайні лікарі не будуть вважати повноцінним лікуванням поради телефоном чи через інтернет, а запрошують на особистий прийом для спілкування з пацієнтом та огляду, бо тільки так можна поставити максимально вірний діагноз та оцінити важкість хвороби. Це правило стосується й процесу лікування душевних ран, які ми завдаємо собі гріхами. Також у Таїнстві покаяння важливою складовою є повна впевненість у збереженні таємниці, чого ніколи не можуть надати будь-які засоби дистанційного спілкування, адже в них можливе стороннє втручання.

У випадку, якщо не можете приступити до сповіді у зв’язку із фізичною неспроможністю (наприклад, через важку хворобу або немічність), скористайтеся можливістю запросити священника посповідати вас вдома.



Пам’ятаймо, що зміст нашої відвертої розмови не звичайна формальність, яка звершується раз на місяць чи раз на рік будь-яким способом, а дійсно смиренне покаяння перед Богом з повним усвідомленням вчинених помилок та бажанням їх виправити. Лише за цієї умови ми очистимо свою душу та звільнимо серце і розум від кайданів гріха.
Таїнство Сповіді – це вияв Божої любові та милосердя до людей. Господь готовий простити кожного, хто прийде до Нього зі щирим покаянням у серці. У присутності священника ми відкриваємо свої гріхи та просимо прощення для оздоровлення душі, адже Господь Ісус Христос сказав апостолам, що які гріхи вони відпустять людям на землі, такі будуть відпущені й на небі (Мф. 18: 18). Як правильно підготуватися до відвертої розмови, щоб приступити до святого Причастя?

Насамперед покаяння починається з усвідомлення своїх гріхів. Грецькою мовою поняття «покаяння» позначає слово «μετάνοια» (метанія). Буквальний переклад цього слова – «переміна розуму». Недостатньо пригадати під час Сповіді свої гріхи та перерахувати їх священнику. До цього таїнства ми маємо приходити зі щирим бажанням змінити своє життя на краще. Усвідомлена настанова перед собою не повертатися до лихих вчинків, утримуватись від своїх спокус – те, що звільняє нашу душу від кайданів гріха.

Прислухаючись до власного сумління та Божих заповідей, ми пізнаємо свої провини. Визнати гріхи під час Сповіді допоможе щира молитва, яка очищає людську душу та розум; вона також спонукає смиренно та відповідально ставитися до повсякденного життя та з Божою допомогою спасати власну душу.



Не треба також забувати: щоб очистити своє серце та бути прощеним, маємо самі пробачити кривдникам. «Прощайте, коли щось маєте на кого, щоб і Отець Ваш Небесний відпустив вам гріхи ваші» (Мк. 11: 25), – говорить Господь. Вияв милосердя до наших ближніх звільняє нас від злоби та роздратування, що свідчить про готовність прийняти таїнство Сповіді

Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.