Смерть є перехід у вічність
04 листопада 2022
В страшні часи війни смерть буквально поруч з кожним із нас, бо ми не знаємо: чи не забере раптово російська куля, бомба, міна, ракета чи ворожий дрон наше життя або життя наших рідних. Смерть та її супутники – біль, горе, страждання – завжди поруч одне з одним. І ніколи не можна до них звикнути, не можна змиритися з ними, адже смерть – то неприродне для людини.
Бо не для цього Господь сотворив людину – не для страждань, не для смерті, не для пекла, але для вічного життя, для блаженства, для гармонії буття з Богом. Однак гріх, який вчинили перші люди, зруйнував це спілкування і єднання. Наслідком цього гріхопадіння стала смерть. Але Син Божий відкупив нас, дарував нам надію і відкрив шлях до єднання з Богом. Тому, хоч існує смерть на землі, йде одвічна боротьба добра зі злом, але ми маємо усвідомлювати, що сама смерть вже Спасителем переможена. І вона не означає тільки страждання, вона може бути переходом до блаженного спокою. Чому – може? Бо не для всіх смерть є спокоєм, для злочинців та душогубів смерть відкриває врата до пекла, до осудження і вічних мук.
Тому маємо сприймати смерть не як кінець, а як перехід в інше буття, у вічність. І коли ми втрачаємо близьких, не варто сумувати за ними як за тими, кого вже не існує. Вони живуть, живуть в іншому світі, духовному, і наша любов до них не вмирає, вона теж продовжує жити – у пам’яті, в серці, в спогадах і наших діях. Один зі святих навчав: «Давайте плакати за спочилими… Але плакати по-християнськи!» – це означає, що в наших сльозах не повинно бути безнадії та розпачу. Бо ця розлука не назавжди, але лише на якийсь час. Свого часу ми зустрінемося за порогом цього, земного, життя. Зустрінемось у вічності.
Тому нашу скорботу і горе через те, що розлучилися з нашими рідними і близькими, маємо долати усвідомленням того, що тілесна смерть є тимчасовою, що вона не означає зникнення з буття і не може навічно віддалити нас від тих, кого ми любимо. Саме про цей блаженний вічний спокій, вільний від страждань світу цього, світу, в якому ще діє зло, ми особливо молимося в дні поминання померлих.
Завтра – одна з поминальних субот, Димитрівська, остання у цьому календарному році. Це ще одна можливість піднести наші молитви до Господа за упокій душ спочилих. Просімо для них прощення їхніх гріхів вільних і невільних, про дарування їм Царства Небесного, де немає ні недуги, ні журби, ні зітхання, а є життя безкінечне. Нехай Всемилостивий Господь упокоїть душі всіх спочилих в оселях праведних, а нас помилує і спасе, бо Він Благий і Людинолюбний.
Бо не для цього Господь сотворив людину – не для страждань, не для смерті, не для пекла, але для вічного життя, для блаженства, для гармонії буття з Богом. Однак гріх, який вчинили перші люди, зруйнував це спілкування і єднання. Наслідком цього гріхопадіння стала смерть. Але Син Божий відкупив нас, дарував нам надію і відкрив шлях до єднання з Богом. Тому, хоч існує смерть на землі, йде одвічна боротьба добра зі злом, але ми маємо усвідомлювати, що сама смерть вже Спасителем переможена. І вона не означає тільки страждання, вона може бути переходом до блаженного спокою. Чому – може? Бо не для всіх смерть є спокоєм, для злочинців та душогубів смерть відкриває врата до пекла, до осудження і вічних мук.
Тому маємо сприймати смерть не як кінець, а як перехід в інше буття, у вічність. І коли ми втрачаємо близьких, не варто сумувати за ними як за тими, кого вже не існує. Вони живуть, живуть в іншому світі, духовному, і наша любов до них не вмирає, вона теж продовжує жити – у пам’яті, в серці, в спогадах і наших діях. Один зі святих навчав: «Давайте плакати за спочилими… Але плакати по-християнськи!» – це означає, що в наших сльозах не повинно бути безнадії та розпачу. Бо ця розлука не назавжди, але лише на якийсь час. Свого часу ми зустрінемося за порогом цього, земного, життя. Зустрінемось у вічності.
Тому нашу скорботу і горе через те, що розлучилися з нашими рідними і близькими, маємо долати усвідомленням того, що тілесна смерть є тимчасовою, що вона не означає зникнення з буття і не може навічно віддалити нас від тих, кого ми любимо. Саме про цей блаженний вічний спокій, вільний від страждань світу цього, світу, в якому ще діє зло, ми особливо молимося в дні поминання померлих.
Завтра – одна з поминальних субот, Димитрівська, остання у цьому календарному році. Це ще одна можливість піднести наші молитви до Господа за упокій душ спочилих. Просімо для них прощення їхніх гріхів вільних і невільних, про дарування їм Царства Небесного, де немає ні недуги, ні журби, ні зітхання, а є життя безкінечне. Нехай Всемилостивий Господь упокоїть душі всіх спочилих в оселях праведних, а нас помилує і спасе, бо Він Благий і Людинолюбний.
Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.
Приватбанк
4149 6293 1322 1459
4149 4390 0091 7074
або
5169 3305 1630 1279
РГ ХРАМ СВЯТОГО ІОАНА БОГОСЛОВА
Приватбанк
4149 6293 1322 1459
4149 4390 0091 7074
або
5169 3305 1630 1279
РГ ХРАМ СВЯТОГО ІОАНА БОГОСЛОВА