Український святий Іоасаф Білгородський

23 грудня - день пам’яті святого Іоасафа (Горленко) Білгородського. Він народився, навчався та виховувався в Україні. На Слобожанщині про нього завжди пам’ятали і дуже цінували. Його внесок у розвиток церковного життя краю колосальний, а сам святий Іоасаф доводився дядьком класика української літератури Григорія Квітки-Основ`яненка.


 
Святий Іоасаф був представником широковідомого українського козацького роду Горленків. Прадід святого, Лазар Федорович Горленко, був прилуцьким полковником у 1659-1687 роках (з перервами), дід — Дмитро Лазаревич — обіймав ту саму посаду у 1692-1709 роках, був сподвижником Івана Мазепи. Його мати Марія була дочкою Данила Апостола, гетьмана України у 1724-1727 роках, який до того (1683-1727) служив полковником у Миргороді. Батько Андрій був бунчуковим товаришем. Цікаво, що св. Іоасаф доводився дядьком класика української літератури Григорія Квітки-Основ`яненка.

Св. Іоасаф народився в Прилуках, що на Чернігівщині, 8 вересня 1705 р. у день Різдва Пресвятої Богородиці, а на другий день у свято батьків Пречистої Діви — свв. Якима та Анни — він був названий на честь батька Пресвятої Діви. Характерно, що він уже з дитинства відзначався глибокою вірою в Бога, любив довго молитися, сам складав молитви. Дуже любив читати книги, особливо Святе Письмо. Не випадково пізніше в числі його друзів буде і вихованець Києво-Могилянської Академії, знаменитий український філософ та письменник Григорій Сковорода.
Коли Якимові було 7 років, батьки віддали його вчитися до Києво-Могилянської Академії (1713). 1725 року він з благословіння батьків прийняв рясофор у Спаському Межигірському монастирі під Києвом (чернече ім`я — Іларіон), 1727 р. прийняв мантію в Богоявленському Братському монастирі у Києві. 6 січня 1728 р. він був там же висвячений на ієродиякона. У серпні 1729 р. по закінченні Києво-Могилянської Академії Яким був призначений учителем в нижніх класах «Могилянки», де викладав 3 роки. У 1732 р. як вчитель класу синтаксими написав привітального діалога на честь сходження на престол київського архієпископа Рафаїла (Заборовського). 8 листопада 1734 р. був висвячений на ієромонаха і призначений екзаменатором Київської митрополії при Софійському соборі, у 1735 році стає членом Київської консисторії.

У цей період широко розгорнулися роботи по збудуванню Благовіщенського храму при Києво-Могилянській Академії, і Яким поза сумнівом бував на цій будівлі. У червні 1737 р. ієромонах Йоасаф став ігуменом Спасо-Преображенського Мгарського монастиря в Лубнах. Його стараннями було відбудовано Мгарський монастирський соборний храм, що постраждав від пожежі.
Св. Іоасаф дбав про високу дисципліну серед духовенства, суворе дотримання уставу в богослужіннях. Вже тоді займався літературними працями, зокрема написав автобіографію та ряд проповідей. У 1744 р. став архімандритом цього ж монастиря.
Восени 1744 р. одержав наказ їхати до Москви, де в січні наступного року став намісником Свято-Троїцької Сергієвої лаври. 2 червня 1748 р. у присутності Єлизавети І в Петропавлівському соборі (Петербург) його було висвячено на єпископа Білгородського та Обоянського. Білгородщина є етнічною українською землею, де українці тоді складали переважну більшість населення краю. Святий Іоасаф, незважаючи на своє слабке здоров`я, об`їздив всю свою єпархію, котра охоплювала значну частину Слобідської та Сіверської України, включно з Куртиною, багато проповідував, ревно дбав про те, щоб духовенство відповідало своєму високому призначенню. Велику увагу приділяв благодійництву, причому прагнув допомогти бідним анонімно, був людиною дійсно святого життя, аскетом і безсрібником. Після його смерті знайшли тільки 70 копійок, тому довелося ховати єпископа величезної єпархії за казенний кошт.



Передбачаючи свою кончину, святий Іоасаф влітку 1754 р. востаннє відвідав рідні місця, попрощався з батьком, що жив у невеликій келії біля Прилук, відвідав деякі монастирі. У Гайвороні він тяжко захворів і саме тут востаннє побачився з матір`ю та сестрами. За кілька місяців, 10 грудня 1754 року, він упокоївся. Архієрей, котрий мав ховати святого, затримався з поважних причин на цілий місяць. Але впродовж цього часу на тілі, яке лежало у відкритому гробі, не було виявлено жодних ознак тління. Святий Іоасаф був похований у Свято-Троїцькому соборі м. Білгорода. Біля його мощей невдовзі стали відбуватися чудесні зцілення. 4 вересня 1911 р. було відкрито його мощі для поклоніння й відбулася канонізація святого.
Пам`ять св. Іоасафа Православна Церква України вшановує 10 (23) грудня та 4 (17) вересня (відкриття мощів).



Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.