Про пріоритети християнського життя

Після того як Церква відзначила День всіх святих, новомучеників та сповідників, що в Україні просіяли, в третю неділю після П’ятидесятниці ми читаємо на Літургії слова із Нагорної проповіді Спасителя, які Він адресує кожному із нас. «Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все потрібне додасться вам» (Мф. 6. 33).

 
«Погляньте, – говорить Господь, – на птахів небесних: вони не сіють, не жнуть, не збирають в житниці; і Отець Ваш Небесний годує їх. Чи ви ж не багато кращі за них? Подивіться на лілеї польові, як вони ростуть: не трудяться і не прядуть; кажу ж вам: що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як кожна з них; коли ж траву польову, що сьогодні є, а завтра буде вкинута в піч, Бог так одягає, то чи не багато краще вас, маловіри?... Та і хто з вас, піклуючись, може додати собі зросту хоч на один лікоть?» (Мф. 6, 26-30).
При читанні слів Спасителя про те, що можна було б жити так просто, так безтурботно, якщо душею не турбуватися про їжу і пиття, а тілом про те, в що зодягтися, два різних почуття борються в нас. Ось, що про це говорить в одній із проповідей митрополит Антоній Сурозький.
«З одного боку здається, так, як було б це просто і чому б так не жити? Чому не скинути з себе відповідальність? Чому не скинути з себе заклопотаність, яка нас постійно мучить? А з іншого боку інше почуття. Та це ж неможливо. І ось перед нами постає питання: невже сказане Христом є неможливим? Хіба те, що Він нам заповідає, не є шляхом життя? Як вирішити цю роздвоєність нашої душі?
Мені здається, звернувши увагу на ті суворі умови, які перед нами ставить ця свобода. Якщо ми хочемо так жити, як Христос нам каже: дбати про Царство Боже та про правду його в надії, що все інше додасться, то нам треба абсолютно змінити все своє ставлення до життя і перестати жити так, як ми живемо.
Правда Царства Божого полягає в тому, щоб любити Бога всім серцем своїм, всією думкою, всіма силами, і ближнього свого, як самого себе. Ця правда вимагає від нас, щоб в нашому житті не залишалося нічого, що не можна було б назвати любов'ю до Бога і любов'ю до ближнього. Це означає, що вся наша думка, всі наші сили, всі серце повинні бути віддані не нам самим, а іншому: Богу і ближньому. Це означає, що все, що в мене є, все, чим я себе втішаю і радую, належить Богу і моєму ближньому. Це означає, що все, чим я користуюся понад необхідності, я забираю у Бога і у мого ближнього.
Якщо так думати про те, як ми живемо, хто встоїть перед судом Божого Царства, Царства жертовної, хресної, радісної, спасительної любові? Все, що у мене є, належить не мені. Все, чим я користуюся понад потреби, я в когось відібрав і вкрав. Все, що я віддаю вільною волею, любов'ю своєю, я вилучаю, відриваю від чуда Божого Царства любові.
Якщо так налаштуватися, то легко було б жити вірою в Бога і милосердям ближнього. Тому що це означало б жити в духовній убогості і в тілесній нам ще навіть незбагненною безкорисністю.
Ось що стоїть за легкими словами Христа: забудьте все, про вас подбає Отець. За цим стоїть: піклуйтеся тільки про те, що є Божою турботою, хрещеною турботою живого нашого Бога, розп'ятого на Голгофі, і тоді ви ввійдете в те Царство, де нічого вам не потрібно і де все вам дасть Господь».
Будемо і ми наслідувати Христа. Прочитаємо перед Богослужінням недільне Євангеліє (Мф.6: 22-33), а потім прийдемо на Всенічну, яка відбудеться в нашому храмі у суботу о 15 годині, і на Літургію. Початок її, як завжди, в неділю 14 липня, о 9.00.