Квіти - на славу Божу

Всі, хто хоч раз влітку бував в Іоанно-Богословській церкві, не могли не звернути увагу на чудові квіти, які розташовані навколо нашого храму. Чорнобривці, мальви, ехинацея, троянди – чого тут тільки немає. Сам Господь радів лілеям, порівнюючи їх з одягом царя Соломона. Тому декілька слів про цю красу в ці спекотні липневі дні.
 

Як зародилась ідея зовнішньо прикрасити церкву, ми розпитали у Єлизавети Михайлівні Тадавчич, яка разом з іншими парафіянами, на славу Божу, опікується квітами нашого храму.
Зазначимо, що над всією цією красою працює невеличка бригада, в яку, окрім пані Єлизавети, входять п.Валентина та її 6-річний онук Максим. Звичайно допомагають їм всім миром. Головна проблема – не вистачає землі, бо все посаджено, по суті, на будівельному смітті, цеглинах та щебені. Бракує води і робочих рук, та все ж таки раз на тиждень квіти обов’язково поливаються. Думка впорядкувати зовнішнє убранство храму виникла у п. Єлизавети навесні 2006 року. Ось як вона це згадує: «Я чергувала вночі. Якось подивилась, що біля сходів все так сіро, і мені спало на думку посадити чорнобривці. Вирішила, що нехай будуть дев’ять штук на честь дев’яти ангельських чинів. Так опівночі і посадила, а потім вже здалось, що цього замало». Тепер ми маємо справжній квітник.

«Плану, як такого у нас немає – головне, щоб було красиво, - розповідає Єлизавета Михайлівна. - Хтось принесе розсаду, щось сама купую або випрошу у парафіян. Цього року власниця крамниці квітів привезла п’ять лантухів добрива та петунії. Кожен рік якісь квіти додаються. А взагалі хочеться, щоб було як у полі – натурально. Мрію посадити чебрець, материнку. Щоб була первісна природа, якій радіє око», - говорить пані Єлизавета.

Звичайно, мали би більше родючої землі, можна було би зробити значно більше, але з дбайливими руками, чистим серцем і щирими намірами квіти проростають навіть крізь будівельне сміття. На Славу Божу та на радість людям.