Притча про нерозумного багача

Євангельська притча про нерозумного багача здається нам дивною і спочатку незрозумілою: здавалося б, що поганого в тому, що людина, у якої був багатий урожай, побудувала собі ще одну комору, куди можна скласти зерно. Не кидати ж його на вулиці, щоб зерно гнило під дощем і нікому не дісталося.

Напевно, не в тому була помилка багача, що він побудував комори і там поклав усі зібрані мішки з урожаєм. А в тому, що він відчув себе упевненим у завтрашньому дні, бо в нього є запас. Адже він сказав собі: «Ну, їси, пий, веселися, усе тепер буде благополучно». А Господь сказав йому: «Нерозумний! Цієї ночі душу твою візьмуть у тебе». Людина думає одне, а їй накреслене інше.

І знову не в цьому сенс притчі. Кожна людина може несподівано померти, але це не означає, що потрібно кидати всі справи. Коли людина саджає дерево, хіба може вона бути упевненою, що доживе і побачить, як воно підніметься і дасть плоди? Але все-таки ми саджаємо, все-таки ми працюємо. Значить, головна помилка цього багача, його гріх у тому, що він заспокоївся, запевнився і сказав собі: «Їси, пий, веселися». Він не подумав, що праця людини – це те, що потрібно віддавати іншим, передусім працювати для інших. Того дня, коли він закінчив своє будівництво, навіть у думках у нього не було зробити щось для людей. Він вирішив, що багатство йому дане для того, щоб їсти, пити і веселитися.



І для кожного з нас у цьому є урок. Ми повинні зрозуміти, що тільки тоді в нас буде нормальне життя, нормальний стан душі, нормальний хід усього нашого життєвого шляху, коли ми намагатимемося віддавати свою працю людям. Адже так і Господь влаштував, що усе у світі пов’язано узами взаємної праці. Хтось щось робить для нас, і ми, роблячи свою справу, комусь віддаємо свої сили, час і здібності. От так само і в нас у храмі: хтось колись потрудився, звів будівлю, хтось її розписував, хтось прибирає, хор співає, ви вносите свій вклад – ми всі разом працюємо завжди і для храму, і для дому, і для людей, які оточують нас.

Таким чином, життя і праця людська – це те, що можна віддати, і якщо ми про це забуваємо, то ми забуваємо про головне покликання людини в житті. А якщо забуваємо, то означає – спимо, і можемо проспати так усе життя, навіть якщо воно буде довгим. От той багач невдало помер на другий день після того, як закінчив своє будівництво. А інший може прожити довго, але все одно спати, спати духовно, не думати про життя, не думати про свій борг, не згадувати про Господа, не жити перед лицем Його, а просто їсти, пити і веселитися. Так бездумно може пройти цілий день, а то і тиждень, а то і півжиття. Озирнешся – і вже нічого немає.

І сьогодні Церква вустами апостола нас закликає: «Встань, сплячий, і воскресни з мертвих, і освітить тебе Христос» (Еф. 5:14). Значить, ми всі покликані пробудитися у вірі, пробудитися в сподіванні на Господа і в праці заради Нього в житті. «Встань, сплячий», – каже Господь, і мені хотілося б, щоб ці слова були почуті кожним з вас, до кожного з вас дійшли і постукали у вашу душу, у двері вашого серця. Прокинься, сплячий, якщо ти спиш! І ми запитаємо: «Господи, як прокинутися, як від мертвого сну воскреснути?» І апостол відповідає: «І воскресить тебе Христос». Не своєю силою ми оживемо, а саме Його силою. «Воскресить тебе Христос». От дорогі слова, дорогоцінні слова, до кожного звернені: перестанемо жити так, як ми живемо, – бездумно, в’яло, понуро, сонно, потрібно щоб закінчилася духовна сплячка наша. «Встань», – каже нам апостол, і Господь нам каже: «Встань, сплячий, і воскресни з мертвих, і освітить тебе Христос». Амінь.
 
о.Олександр Мень



Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.

Приватбанк

4149 6293 1322 1459

4149 4390 0091 7074

або
5169 3305 1630 1279
РГ ХРАМ СВЯТОГО ІОАНА БОГОСЛОВА