Ікона Святої Трійці. Перебування у домівці любові
04 червня 2014
Кожен рік на свято П’ятидесятниці з Третьяковської галереї ікону «Трійця» іконописця преподобного Андрія Рубльова переносять в сусідню з галереєю церкву Святителя Миколи в Толмачах. Ікона проводить в храмі 4 дні – з п’ятниці, перед Троїцькою поминальною суботою, до вечора понеділка, дня Святого Духа.
З моменту створення (ікона датується першою чвертю XV століття) Трійця преподобного Андрія Рубльова була улюбленою іконою древньоруських художників та слугувала взірцем для численних списків. Вона була створена в пам’ять про святого Сергія Радонезького, який намагався примирити і об’єднати Русь. Три ангели символізують єдність та злагоду. І в цій іконі преподобному Андрію вдалося зримо, у довершеній художній формі втілити цю символіку нерушимої єдності. Композиційно ангели вписані в коло, барви їх одягу доповнюють одна одну. Мир, злагода, любов – ось до чого кликав сучасників Андрій Рубльов, і не було в ті часи заклику більш важливого, більш співзвучного часу. Є він актуальним і для нашого часу. Пропонуємо вам уривок з книги Генрі Дж. Ноуена «Споглядаючи красу Господа».
Автор книги, отець Генрі Ноуен (1932-1996), будучи професором богослов’я, викладав у Йєльському та Гарвардському університетах у Сполучених Штатах Америки. Проте він не почувався щасливим у такій ролі й на такому місці. Отож о. Генрі радикально змінив свою кар’єру. Він попрощався з престижем та успіхом і останні 10 років свого життя провів у спільноті „Лярш”, власним прикладом показуючи, що неповносправні особи є для суспільства не тягарем, а Божим даром.
Ікона Святої Трійці. Перебування у домівці любові
Ласкаве запрошення
Андрій Рубльов написав цю ікону не лише, щоб поділитися плодами своїх роздумів про Таїнство Святої Трійці, але також, щоб запропонувати своїм співбратам –ченцям спосіб затримувати свої серця зосередженими на Богові, живучи серед політичних неспокоїв. Чим більше ми дивимося на цю святу ікону очима віри, тим більше усвідомлюємо , що вона була написана не як гарна прикраса для монастирської церкви, не як пояснення складної для розуміння доктрини, а як святе місце, куди треба увійти і залишитися в ньому. Коли ми стаємо перед цією іконою у молитві, то починаємо відчувати ласкаве запрошення взяти участь у сердечній розмові, яка відбувається між трьома Божественними ангелами, і приєднатися до них за столом. Погляд переноситься від Отця на Сина, з Сина і Духа на Отця, і в цьому переміщенні той, хто молиться, відчуває, як його підносять і надійно підтримують.
Від час одного важкого періоду в моєму житті, коли словесна молитва стала майже неможливою, і коли розумова та емоційна втома зробили мене легкою жертвою почуттів розпачу та страху, тривала і постійна присутність цієї ікони стала початком мого зцілення. Просиджуючи довгі години перед Трійцею Рубльова, я помітив як поступово мій погляд став молитвою. Ця мовчазна молитва поволі розтопила мій внутрішній неспокій і підняла мене у сферу любові. Навіть, коли я відходив від ікони і починав займатися численними проблемами щоденного життя, почував себе так, ніби я зовсім не покидав знайденого місця. Я знав, що дім любові, у який я ввійшов не має меж і огортає кожного, хто хочу там жити.
Через споглядання цієї ікони ми вчимося бачити нашим внутрішнім зором, що все у цьому світі може біти плідним лише тоді, коли воно відбувається у межах цього Божественного кола. Слова з псалму: «Навіть пташина знаходить собі хатку… Щасливі, що живуть у Твоєму домі » (Пс. 84: 4-5) одержали нову глибину і новий подих; вони стали словами, які відкривають нам можливість перебувати у світі і не належати до нього. Ми можемо брати участь у боротьбі за справедливість і в акціях за мир. Ми можемо бути в гущі перипетій родинного та громадського життя. Ми можемо вчитися, навчати, писати і виконувати повсякденну роботу. Ми можемо робити все це і зовсім не мусимо покидати домівку любові. «Досконала любов проганяє геть страх,» - говорить св. Іоанн Богослов в своєму 1-му Посланні (4,18). Ікона Андрія Рубльова дає змогу зазирнути в дім досконалої любові.
Де серце говорить до серця
Однак, перебування у Божій домівці, - це не лише захист від сповненого страхів світу, але й виявлення внутрішньої краси Бога. Ікона Рубльова дозволяє нам наперед побачити цю невимовну красу.
З цього кола, з цього дома любові об’являється нам таємниця Бога. Це тайна трьох ангелів, які з’явилися біля дуба Мамре, пригощалися щедрим приготуванням Сари та Авраама благовістили несподіване народження Ісаака (Бт. 18). Це таїнство гостинності, виражене не лише у щедрому прийомі Сарою та Авраамом трьох ангелів ,але й у Божому запрошенні літньої пари до радості заповіту, який здійсниться через спадкоємця.
Ця поява ангелів є предвіщенням тієї Божественної місії, якою Бог посилає нам Свого Єдиного Сина, щоб Він приніс Себе у жертву за наші гріхи, і дає нам нове життя через Духа Святого. Дерево Мамре стає деревом життя, дім Авраама – домівкою Бога-що-є-з-нами, а гора – духовною вершиною молитви та споглядання. Ягня, яким Авраам частував ангелів, стає жертовним ягням, яке Бог вибрав перед створенням світу, яке було принесене у жертву на Голгофі і визнане достойним зламати сім печатей на скрижалях. Це жертовне ягня є центром ікони. Руки Отця, Сина і Духа Святого у різний спосіб виявляють його значимість. Син ,у центрі, вказує на нього двома пальцями ,показуючи таким чином свою місію стати жертовним ягням, людиною та Божеством водночас, через Втілення. Отець, зліва, заохочує Сина, благословляючи Його жестом. А Дух, який володіє такою самою владою, що й Отець та Син, вказуючи на прямокутний отвір перед вівтарем, стверджує, що ця Божа жертва є жертвою заради спасіння світу.
Таким чином, молитва з цією іконою вводить нас у тайну самооб’явлення Бога. Це – тайна, що є поза історією, але видимою вона стає через неї. Це Божественне таїнство, але водночас і людське. Це радісне, скорботне і чудесне таїнство, що перевищує людські почуття, і все ж не залишає незворушним жодне з них.
Коло, хрест і визволення
Але що відкриває нам ця ікона про наше покликання? В міру того, як перед нами відкриваються таємниці внутрішнього життя Святої Трійці, наші очі все більше і більше звикають до присутності цього прямокутного отвору спереду, нижче чаші. Цьому відкритому просторові ми повинні приділити увагу, адже Дух вказує саме на нього, і саме через нього ми входимо у Божественне коло. Коли я думаю про це, володіючи певними знаннями про іконопис, то приходжу до усвідомлення, що цей прямокутний простір означає вузьку дорогу, що веде до Божої домівки. Це дорога страждань. Його розміщення на вівтарі означає ,що навколо Божественного столу є місце лише для тих ,хто хоче стати учасником Божественної жертви, віддаючи своє життя як доказ Божої любові.
І так поступово стає видимим хрест, утворений вертикальною гілкою дерева, Сином, Ягням та світом, і горизонтальною гілкою, що включає голови Отця та Духа. Справді, немає кола без хреста, немає життя вічного без смерті, немає Царства Небесного без Голгофи. Коло і хрест ніколи не можна розділити. Суворі краса трьох Божих ангелів – це не краса без страждання. Навпаки, їх меланхолічна краса – радісний смуток – нагадує слова Ісуса: «Чи можеш ти випити цю чашу?» Шлях Ісуса Христа не є відмінний від шляху Його учнів: «Слуга не більший від пана свого. Переслідували мене – переслідуватимуть і вас» (Ін. 15:20).
І все ж це єдиний шлях, бо це Господній шлях, шлях, яким ми можемо йти без сумнівів ,оскільки він веде до радості та миру, яких цей світ не знає.
Висновок
Святий Сергій Радонезький, на честь якого і в пам’ять якого Андрій Рубльов написав ікону Трійці, хотів об’єднати всю Русь навколо Імені Божого, щоб ним народ переміг «всепожираючу ненависть світу спогляданням Святої Трійці».
Страх та ненависть не стали менш нищівними ніж у ХIV столітті, а ікони Рубльова не стали менш творчими, закликаючи нас до цього місця любові, де страх і ненависть не зможуть нас більше знищувати. Чим довше ми молимося перед іконою і чим глибше наше серце тягнеться до того таємничого місця, де присутні і коло ,і хрест, тим повніше ми розуміємо, як можна брати участь у боротьбі за справедливість та мир у цьому світі, залишаючись водночас вдома, у Божій любові.
З моменту створення (ікона датується першою чвертю XV століття) Трійця преподобного Андрія Рубльова була улюбленою іконою древньоруських художників та слугувала взірцем для численних списків. Вона була створена в пам’ять про святого Сергія Радонезького, який намагався примирити і об’єднати Русь. Три ангели символізують єдність та злагоду. І в цій іконі преподобному Андрію вдалося зримо, у довершеній художній формі втілити цю символіку нерушимої єдності. Композиційно ангели вписані в коло, барви їх одягу доповнюють одна одну. Мир, злагода, любов – ось до чого кликав сучасників Андрій Рубльов, і не було в ті часи заклику більш важливого, більш співзвучного часу. Є він актуальним і для нашого часу. Пропонуємо вам уривок з книги Генрі Дж. Ноуена «Споглядаючи красу Господа».Автор книги, отець Генрі Ноуен (1932-1996), будучи професором богослов’я, викладав у Йєльському та Гарвардському університетах у Сполучених Штатах Америки. Проте він не почувався щасливим у такій ролі й на такому місці. Отож о. Генрі радикально змінив свою кар’єру. Він попрощався з престижем та успіхом і останні 10 років свого життя провів у спільноті „Лярш”, власним прикладом показуючи, що неповносправні особи є для суспільства не тягарем, а Божим даром.
Ікона Святої Трійці. Перебування у домівці любові
Ласкаве запрошення
Андрій Рубльов написав цю ікону не лише, щоб поділитися плодами своїх роздумів про Таїнство Святої Трійці, але також, щоб запропонувати своїм співбратам –ченцям спосіб затримувати свої серця зосередженими на Богові, живучи серед політичних неспокоїв. Чим більше ми дивимося на цю святу ікону очима віри, тим більше усвідомлюємо , що вона була написана не як гарна прикраса для монастирської церкви, не як пояснення складної для розуміння доктрини, а як святе місце, куди треба увійти і залишитися в ньому. Коли ми стаємо перед цією іконою у молитві, то починаємо відчувати ласкаве запрошення взяти участь у сердечній розмові, яка відбувається між трьома Божественними ангелами, і приєднатися до них за столом. Погляд переноситься від Отця на Сина, з Сина і Духа на Отця, і в цьому переміщенні той, хто молиться, відчуває, як його підносять і надійно підтримують.
Від час одного важкого періоду в моєму житті, коли словесна молитва стала майже неможливою, і коли розумова та емоційна втома зробили мене легкою жертвою почуттів розпачу та страху, тривала і постійна присутність цієї ікони стала початком мого зцілення. Просиджуючи довгі години перед Трійцею Рубльова, я помітив як поступово мій погляд став молитвою. Ця мовчазна молитва поволі розтопила мій внутрішній неспокій і підняла мене у сферу любові. Навіть, коли я відходив від ікони і починав займатися численними проблемами щоденного життя, почував себе так, ніби я зовсім не покидав знайденого місця. Я знав, що дім любові, у який я ввійшов не має меж і огортає кожного, хто хочу там жити.
Через споглядання цієї ікони ми вчимося бачити нашим внутрішнім зором, що все у цьому світі може біти плідним лише тоді, коли воно відбувається у межах цього Божественного кола. Слова з псалму: «Навіть пташина знаходить собі хатку… Щасливі, що живуть у Твоєму домі » (Пс. 84: 4-5) одержали нову глибину і новий подих; вони стали словами, які відкривають нам можливість перебувати у світі і не належати до нього. Ми можемо брати участь у боротьбі за справедливість і в акціях за мир. Ми можемо бути в гущі перипетій родинного та громадського життя. Ми можемо вчитися, навчати, писати і виконувати повсякденну роботу. Ми можемо робити все це і зовсім не мусимо покидати домівку любові. «Досконала любов проганяє геть страх,» - говорить св. Іоанн Богослов в своєму 1-му Посланні (4,18). Ікона Андрія Рубльова дає змогу зазирнути в дім досконалої любові.
Де серце говорить до серця
Однак, перебування у Божій домівці, - це не лише захист від сповненого страхів світу, але й виявлення внутрішньої краси Бога. Ікона Рубльова дозволяє нам наперед побачити цю невимовну красу.
З цього кола, з цього дома любові об’являється нам таємниця Бога. Це тайна трьох ангелів, які з’явилися біля дуба Мамре, пригощалися щедрим приготуванням Сари та Авраама благовістили несподіване народження Ісаака (Бт. 18). Це таїнство гостинності, виражене не лише у щедрому прийомі Сарою та Авраамом трьох ангелів ,але й у Божому запрошенні літньої пари до радості заповіту, який здійсниться через спадкоємця.
Ця поява ангелів є предвіщенням тієї Божественної місії, якою Бог посилає нам Свого Єдиного Сина, щоб Він приніс Себе у жертву за наші гріхи, і дає нам нове життя через Духа Святого. Дерево Мамре стає деревом життя, дім Авраама – домівкою Бога-що-є-з-нами, а гора – духовною вершиною молитви та споглядання. Ягня, яким Авраам частував ангелів, стає жертовним ягням, яке Бог вибрав перед створенням світу, яке було принесене у жертву на Голгофі і визнане достойним зламати сім печатей на скрижалях. Це жертовне ягня є центром ікони. Руки Отця, Сина і Духа Святого у різний спосіб виявляють його значимість. Син ,у центрі, вказує на нього двома пальцями ,показуючи таким чином свою місію стати жертовним ягням, людиною та Божеством водночас, через Втілення. Отець, зліва, заохочує Сина, благословляючи Його жестом. А Дух, який володіє такою самою владою, що й Отець та Син, вказуючи на прямокутний отвір перед вівтарем, стверджує, що ця Божа жертва є жертвою заради спасіння світу.
Таким чином, молитва з цією іконою вводить нас у тайну самооб’явлення Бога. Це – тайна, що є поза історією, але видимою вона стає через неї. Це Божественне таїнство, але водночас і людське. Це радісне, скорботне і чудесне таїнство, що перевищує людські почуття, і все ж не залишає незворушним жодне з них.
Коло, хрест і визволення
Але що відкриває нам ця ікона про наше покликання? В міру того, як перед нами відкриваються таємниці внутрішнього життя Святої Трійці, наші очі все більше і більше звикають до присутності цього прямокутного отвору спереду, нижче чаші. Цьому відкритому просторові ми повинні приділити увагу, адже Дух вказує саме на нього, і саме через нього ми входимо у Божественне коло. Коли я думаю про це, володіючи певними знаннями про іконопис, то приходжу до усвідомлення, що цей прямокутний простір означає вузьку дорогу, що веде до Божої домівки. Це дорога страждань. Його розміщення на вівтарі означає ,що навколо Божественного столу є місце лише для тих ,хто хоче стати учасником Божественної жертви, віддаючи своє життя як доказ Божої любові.
І так поступово стає видимим хрест, утворений вертикальною гілкою дерева, Сином, Ягням та світом, і горизонтальною гілкою, що включає голови Отця та Духа. Справді, немає кола без хреста, немає життя вічного без смерті, немає Царства Небесного без Голгофи. Коло і хрест ніколи не можна розділити. Суворі краса трьох Божих ангелів – це не краса без страждання. Навпаки, їх меланхолічна краса – радісний смуток – нагадує слова Ісуса: «Чи можеш ти випити цю чашу?» Шлях Ісуса Христа не є відмінний від шляху Його учнів: «Слуга не більший від пана свого. Переслідували мене – переслідуватимуть і вас» (Ін. 15:20).
І все ж це єдиний шлях, бо це Господній шлях, шлях, яким ми можемо йти без сумнівів ,оскільки він веде до радості та миру, яких цей світ не знає.
Висновок
Святий Сергій Радонезький, на честь якого і в пам’ять якого Андрій Рубльов написав ікону Трійці, хотів об’єднати всю Русь навколо Імені Божого, щоб ним народ переміг «всепожираючу ненависть світу спогляданням Святої Трійці».
Страх та ненависть не стали менш нищівними ніж у ХIV столітті, а ікони Рубльова не стали менш творчими, закликаючи нас до цього місця любові, де страх і ненависть не зможуть нас більше знищувати. Чим довше ми молимося перед іконою і чим глибше наше серце тягнеться до того таємничого місця, де присутні і коло ,і хрест, тим повніше ми розуміємо, як можна брати участь у боротьбі за справедливість та мир у цьому світі, залишаючись водночас вдома, у Божій любові.
Електронна пошта