Неділя жінки-самарянки

«Спасіння від Юдеї», - сказав Спаситель. Однак вперше Він відкрито називає Себе Месією саме жінці-самарянці.
 
Юдеї ділили людей на «своїх» і «чужих». Такий підхід не є прийнятним для християнина, але для юдеїв того часу він був цілком нормальним: народ Ізраїлю свідомо виділяв себе поміж інших. Оскільки він був створений для того, щоб не бути схожим на інші язичницькі племена, а нести світу розуміння Єдиного Бога.
Суть конфлікту з самарянами полягав в наступному: юдеї вважали, що звершувати богослужіння можна тільки в Єрусалимському храмі, а самаряни поклонялися Богові на горі Гаризим. Треба також зазначити, що самаряни поклонялися Ієгові, визнавали П'ятикнижжя Мойсея, але відкидали писання пророків і всі передання. Саме тому юдеї ставилися до них гірше, ніж до язичників, і всіляко уникали спілкування з ними.
Отже, у зустрічі Христа і самарянки ми мали би бачити перетин двох ворожих світів -
самарянського і юдейського, які живуть в атмосфері розділу та взаємної ненависті. Але Божа любов понад розділенням та розбіжностями у поглядах. Христос відкриває себе Місією людині, яка здавалося б найменше підходить для цього через свій спосіб життя та своє становище.
Ось як зображує цю зустріч Євангеліє від Іоанна (Ін. 4:4-42)
4. І належало Йому пройти через Самарію.
5. Тож приходить Він у місто самарійське, що зветься Сіхар, поблизу ділянки землі, котру Яків виділив синові своєму Йосипові.
6. Там була криниця Якова. Ісус, вельми стомившися в дорозі, присів біля криниці; було близько шостої години.
7. Аж надійшла жінка із Самарії набрати води. Ісус озвався до неї: Дай Мені напитися.
8. Бо учні Його якраз подалися до міста купити харчів.
9. Жінка самарянська сказала Йому: Як же Ти, юдей, просиш напитися у мене, жінки-самарянки? Адже юдеї не спілкуються із самарянами.
10. Ісус сказав їй у відповідь: Якби ти знала дар Божий, і Хто говорить тобі: Дай Мені напитися, то сама ти просила б у Нього, і Він дав би тобі воду живу.
11. Жінка сказала Йому: Володарю! Тобі й зачерпнути нічим, а криниця глибока: звідки ж у Тебе вода жива?
12. Невже Ти величніший від батька нашого Якова, котрий дав нам цю криницю, і сам з неї пив, і діти його, і худоба його?
13. Ісус сказав їй у відповідь: Кожний, хто п‘є воду оцю, відчує спрагу знову;
14. А хто буде пити воду, котру Я дам йому, той не відчуватиме спраги повік; бо вода, котру Я дам йому, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне.
15. Жінка сказала Йому: Володарю мій! Дай мені цієї води, щоб мені не мати спраги і не приходити сюди брати.
16. Ісус сказав їй: Піди, поклич твого чоловіка і приходь сюди.
17. Жінка сказала у відповідь: У мене немає чоловіка. Ісус говорить їй: Правду ти сказала, що в тебе немає чоловіка;
18. Бо в тебе було п‘ятеро чоловіків, і той, котрого нині маєш, не чоловік тобі; це справедливо ти сказала.
19. Жінка сказала Йому: Володарю мій! Бачу, що Ти – пророк;
20. Батьки наші поклонялися на оцій горі; а ви кажете, що місце, де треба поклонятися, знаходиться в Єрусалимі.
21. Ісус сказав їй: Жінко, повір Мені, що надходить час, коли навіть не на цій горі, і не в Єрусалимі будете поклонятися Батькові;
22. Ви не відаєте, кому поклоняєтеся; а ми знаємо, кому поклоняємося, бо спасіння від юдеїв.
23. Але надходить час, і надійшов уже, коли справжні поклонники будуть поклонятися Батькові в дусі та істині, бо таких поклонників Батько шукає Собі:
24. Бог є Дух, і ті, що поклоняються Йому, мають поклонятися в дусі та істині.
25. Жінка сказала Йому: Відаю, що прийде Месія, (себто Христос); коли Він прийде, то повідає нам усе.
26. Ісус сказав їй: Це Я, Котрий розмовляє з тобою.
27. О цій порі прийшли учні Його і здивувалися, що Він розмовляє із жінкою; але жодний не сказав: Чого ти вимагаєш? Або: Про що розмовляєш із нею?
28. Тоді жінка залишила свого глека, і подалася в місто, і сказала людям:
29. Поспішіть, подивіться на Чоловіка, Котрий сказав мені все, що я вчиняла: чи не Він Христос?
30. Вони вийшли з міста і поспішили до Нього.
31. А тим часом, учні просили Його, кажучи: Равві! Попоїж.
32. Але Він сказав їм: У Мене є їжа, котрої ви не знаєте.
33. Тому учні загомоніли поміж собою: Хіба хтось приніс Йому їсти?
34. Ісус сказав їм: Моя їжа є творити волю Того, Хто послав Мене, і звершити справу Його.
35. Чи не кажете ви, що за чотири місяці настануть жнива? А Я кажу вам: Підведіть очі ваші і погляньте на ниви, як вони збіліли і достигли для жнив.
36. Жнець одержує винагороду і збирає плід у життя вічне, аж так, що сівач і жнець разом будуть радіти.
37. Бо в цьому випадку справедливий вислів: Один сіє, а другий жне.
38. Я послав вас жати те, над чим ви не трудилися: інші люди працювали, а ви до їхньої праці ввійшли.
39. І багато самарян з міста увірували в Нього за словом жінки, яка засвідчила, що Він оповів їй про все, що вона вчинила.
40. І тому, коли прийшли до Нього самаряни, то просили Його побути в них; і Він пробув там два дні.
41. І ще більше людей увірували за словом Його,
42. А жінці тій казали: Уже не за твоїми оповідями віруємо, бо самі чули і дізналися, що Він істинно Рятівник світу, – Христос.
 
 
Почувши слова Христа, що Він Месія, самарянка покинула все і побігла в місто, щоб поділитися з людьми звісткою про побачене чудо: в світ прийшов Месія! Як говорить архімандрит Іоанн (Крестьянкін): «ця єдина зустріч Христа і самарянки для жінки-грішниці та для всього світу стає зустріччю з Живим Богом, бо тут, у колодязя життя тимчасового, вперше народило для світу невідоме о цього часу джерело Життя Вічного».
«Хто, почувши наше слово, готовий все покинути, всі даремні пошуки, для того, щоб прийти до Христа, Який і є Істина, і Шлях , і Життя? Наше свідоцтво бліде; її ж свідоцтво було подібне полум'я, воно було прозоре, як світло: люди чули це свідоцтво і не бачили жінку. Коли ми говоримо, як часто люди бачать тільки нас і не чують слово яке звучить, яке має прогриміти через нас, через нашу прозорість доходить до них, як життя»,- говорить в одній з проповідей митрополит Антоній Сурозький.
Враження самарянки було дуже сильним. Вона багато чого не знала, але прагнула пізнати Істину, готова була прийняти її всією душею. «Жага істини – ось перша умова, необхідна нам, щоб як самарянка, зустріти в житті Живого Бога» , - говорить архімандрит Іоанн (Крестьянкін).
Бо якими б не були доводи навіть найталановитішого проповідника, людина зможе зрозуміти сутність релігії тільки тоді, коли по-справжньому цього буде прагнути. Коли її не треба буде примушувати, але сама вона буде шукати дізнатися якомога більше і буде уважно слухати кожного, хто зможе відповісти на її питання. Як самарянка, що дивувалась незвичній поведінці юдейського рабина (а саме так вона й мала сприймати Ісуса Христа), але довірливо розпитувала Його про те, що турбувало її, і ось отримала знання, які необхідні всім людям.
Коли Христос прийшов в самарянське місто і почав розмовляти з людьми, то вони відкрито говорили жінці, що тепер вірять не по її словах, а тому що самі вони бачили Спасителя. А вона й не шукала собі слави, бо не так важливо, хто допоміг відкрити людям Істину. Головне – що вона їм відкрита, і що життя людей осяяне Світлом Божим (за переданням, самарянку звали Фотина, що перекладається як світла). Фотина проповідувала християнство, і за це отримала мученицький вінець – її втопили в колодязі разом з дітьми. Біля колодязя вона побачила Спасителя – Джерело Життя, в колодязі вона знайшла й смерть, перейшовши від тимчасового життя до вічного.
У Неділю самарянки в нашому храмі звершується Літургія. Як завжди, її початок о 9.00