Хресту Твоєму поклоняємось, Владико (відео)

Pображення Хреста для всіх віруючих християн є не лише відстороненим, одним із багатьох інших рівноцінних релігійних символів, але цілковито унікальним в онтологічному та духовному розумінні знаком, через який мертві стали живими, хворі – здоровими, грішники – святими, ті, що гинуть – спасенними. Окрім цього, Святий Хрест – це образ Пресвятої Трійці – Отця, Сина та Святого Духа, Бога в Трійці Єдиного. Визнаючи унікальне символічне та фактичне значення Святого Хреста, Церква при всякій доречній нагоді, нагадує нам про його силу та важливість, а також, неймовірну користь від його благоговійного вшановування.
Особливо доречне, та таке, що найкраще відповідає скорботному духу покаяння, є всецерковне вшанування святого хреста в час Великого посту, а також, у кілька інших днів церковного календаря, зокрема в дні Страсного тижня, Віднайдення чи Воздвиження Чесного Хреста Господнього, у п’ятницю кожного тижня цілого року, тощо.
Третя неділя Святої Чотиридесятниці має назву Хрестопоклонної. Цю назву вона отримала через те, що підбадьорюючи всіх вірних в часі середини посту, Церква встановила особливу традицію – виносити посеред храму святково прибраний св.Хрест та пропонувати його для побожного поклоніння всім. Самий чин винесення Хреста надзвичайно урочистий, завжди справляє враження своєю глибиною й богословською та літургічною довершеністю
 
Перед початком вечірнього богослужіння, прикрашений живими квітами та пахучим зіллям святий Хрест поставляється священиком на Жертівник. Зазвичай, його ставлять на блюдо чи піднос покритий Воздухом – великим покрівцем. Далі, священик з кадилом, а диякон (якщо є) із свічкою, після виголосу «Благословен Бог наш…» обидва співають «Святий Боже». Під час трисвятого священик кадить, далі – «Отче наш», а після виголосу – амінь та тропар Хресту – «Спаси Боже людей твоїх…», потім – «слава, і нині», а далі співають кондак Хресту. Під час його співу священик, поклонившись, бере блюдо з Хрестом на голову, та переносить його на св. Престол. Цьому урочистому ходу передує диякон з кадилом та свічкою.
Після виголосу: «Слава Тобі, що показав нам світло…» священик, (якщо є кілька то найстарший), або ж архієрей, в повному облаченні, звершує тричі кадіння навколо Престолу, віддає кадило, тричі чинить земний поклін, а під час співу «Трисвятого» покладає собі на голову Хреста, що лежить на покрівці. В оточенні свічконосців та диякона зі свічкою й кадилом, так він прямує через Горнє місце, північними дияконськими дверима, виходить на солію і стає посеред Царських врат. Зупинившись, лицем до престолу виголошує «Премудрість, станьмо побожно!», далі повертається лицем до бомогольців та покладає хрест на звичному місці посеред храму – на спеціальному аналої, або ж тетраподі. Співці тричі співають тропар «Спаси, Господи, людей твоїх…»
Після того, як Хрест покладено на тетрапод, священнослужителі тричі обкаджують його навколо. Далі тричі співають тропар «Хресту Твоєму поклоняємось…», під час якого тричі кладуть земний поклін. (На практиці це робиться наступним чином: два поклони, цілування Хреста, а потім – третій поклін. ) Слідом за настоятелем, поклони  та цілування Хреста звершують і всі богомольці в храмі, а на кліросі співають і читають особливі стихири на поклоніння.
Святий Хрест перебуває в храмі до п’ятниці, а потім заноситься до вівтаря, де зберігається або на Престолі, або в спеціально приготовленому місці.
Богослужіння Великого посту неодноразово порівнюють святий Хрест до пишного дерева в пустелі, що здатне у своїй тіні дати прохолоду та відпочинок подорожуючому. Так і святий Хрест подається для духовного підбадьорення та втіхи усім, хто пройшов уже половину шляху Чотиридесятниці, долаючи пристрасті власного тіла та зміцнюючи дух. Подібно до кровоточивої жінки з Капернауму, яка лише торкнувшись одежі Спасителя отримала зцілення (Мф.9:20-22), так і всі ми, з благоговінням та пошаною приступаючи до винесеного на середину церкви прибраного Хреста, маємо добру християнську надію на прощення гріхів, зцілення душевних та фізичних недуг. Лише той може в повній мірі відчути радість порожнього гробу Спасителя, хто перед цим перебував з Ним і на Голгофі. Тому, ми разом із всією Церквою нині співаємо: 
«Хресту Твоєму поклоняємось Владико, і святеє Воскресіння Твоє славимо!»