Дзвін "Благовісник" для нашого храму: збираємо всім світом
25 листопада 2015
Церковний дзвін - своєрідна проповідь за порогом храму. Він сповіщає про віру, про життя, пронизане її світлом, він пробуджує приспану совість. Саме про це і про важливість мати великий дзвін "Благовісник" нашій громаді говорив настоятель храму о.Віктор в інтерв'ю для німецької газети згідно проекту <Die Grosse Gloke der Johanneskirche in Kharkiv, Ukraine> з Лілією Киценко.
- Отче, чому великий дзвін важливий для громади Харкова, для України?
- Річ в тім, що є православна традиція дзвонарства, і на дзвіниці, зазвичай, є дзвони різних розмірів. Обов’язково має бути дуже великий за розміром, вагою, тембром, потужністю, гучним звуком дзвін, який називають «Благовісником». Він, насамперед, використовується для того, щоби благовістувати, тобто звіщати про те, що у нас відбувається Богослужіння все навколишнє середовище. Він кличе до церкви. Заздалегідь, за кільканадцять хвилин до початку читання у храмі з невеликими інтервалами лунає голос саме цього дзвону. Він важкий, великий, звучання досить низьке, а водночас надзвичайно гучне, голос цього дзвону чути дуже далеко. Таким чином, він звіщає всім навколо, що Церква жива, що Церква чекає, що вона кличе.
Я можу сказати, що у нас протягом 70 років радянської влади бити у дзвони на дзвіницях церковних було заборонено. Пам’ятаю це диво, цю надзвичайну радість, коли вперше десь у 1991 році почув дзвони. Я живу приблизно за 2 кілометра від Озерянського храму на Холодній горі. Під час прогулянки почув здалеку потужний голос дзвону, зрозумів, що кличе Церква. Така радість, таке натхнення охопило! Церква звіщає, що вона жива, що вона переборола всі труднощі, і вона кличе до себе, і вона обов’язково підніметься.
Ми зараз представляємо українську Церкву. Українська Церква Київського Патріархату протягом всього її існування була, якщо не під забороною, то в утисках, і по-справжньому ми ще не відчули, що їй надається повнота свободи. На жаль… Особливо це відчутно в Харкові, де домінують позиції Московського Патріархату. До останнього часу підтримка з боку міської та й обласної влади була лише у МП. Зараз, як і раніше, міська влада підтримує головним чином цю церкву. Наших храмів на півторамільйонне місто всього 3. Дзвіниця є лише у нас, і звістити про те, що українська Церква є, що вона жива, що вона піднімається, що вона кличе і згуртовує, тільки ми можемо в Харкові. Саме тому потребуємо такий дзвін.
«Благовісник» дуже важливий в екстремальних подіях. Він може бути використаний як «дзвін на сполох» під час будь-якої тривоги. Приміром, під час пожежі, коли скликає людей, збирає докупи, єднає на виконання дуже важливих завдань. Так само великий дзвін Михайлівського Золотоверхого собору в Києві під час зими 2013- 2014 років скликав, збирав людей. Потім там лікували, надавали не тільки притулок, а й всю необхідну допомогу. Цей собор ставав живим кордоном, щоби забезпечити нашу свободу й наше достоїнство.
А конкретно, Батюшко, чому великий дзвін важливий для громади храму Івана Богослова?
- Будь-яка дзвіниця повинна мати повне обладнання. У це повне обладнання входить і «Благовісник». Тож ми не сягнули тої повноти ще, яка потрібна нам. Чекаємо поки у нас буде цей потужний дзвін, голос якого чутимуть на Сосновій гірці, на Павловому полі, на Лисій горі й на Холодній горі, і в центрі, і на Сортировці. Половина міста почує наш дзвін, якщо він у нас буде. Люди будуть знати, що є наша Церква. Ми 24 роки, всупереч спротиву всіх, хто не сприймає Київський Патріархат, тримаємося, будуємо, відбудовуємо парафіяльне життя, духовне життя і храм. Ще не відбудували. Отож, неодноразово люди, які оцінювали наше становище, казали, що воно дуже подібне до того становища, в якому перебуває наша країна, наша держава. Зокрема, казали: «Коли повністю підніметься цей храм, тоді підніметься наша держава». І навпаки: « буде підніматися наша держава, буде підніматися наш храм». Ми не відриваємо себе від народу нашої країни, і ми повинні підніматися й здобувати повноцінне існування. І оця повноцінність пов’язана з тим, що у нас буде на дзвіниці «Благовіст», як і належить бути в православному храмі. Тоді ми відчуємо, що відбудова здійснилась.
- Отче, а яке значення має той факт, що люди в Німеччині збирають кошти на дзвін?
- Це народна дипломатія, в першу чергу, це розуміння, що між нашими народами повинні бути єдність, взаєморозуміння, дружня підтримка. Це розуміння того, що у Бога ми всі єдині. «Поділ на конфесії не сягає неба», - сказав один мудрець. Цей поділ, це розмежування існує тільки на землі. Україна йде до Європи, ми хочемо перебувати у європейському братстві, і ми дуже потребуємо того, щоб нас прийняли, як братів, як друзів, як тих, з ким можна мати оці партнерські стосунки, як тих, кому можна допомагати, знаючи, що у відповідь буде якась підтримка і допомога, а головне – наша європейська єдність буде! Ми дуже хочемо увійти в європейську єдність повноцінно. Поки що ми не набули тих необхідних для цього сил, нам потрібна допомога, і ми з вдячністю, з любов’ю її приймаємо, розуміючи, що це й є запрошення до єдності. Для нас це дуже важливо!
- А що би ми могли громадами Харкова й Тюбінгена, Харкова й Гамбурга робити разом?
- Для цього нам потрібна системна організація, спілкування, щоб робити щось
спільне, щоб гості з Німеччини побували у нас тут, щоб гості від нас побували там. Щоб ми ознайомилися з їхнім життям, щоб вони знали, як живуть наші громади, щоби разом досягли якоїсь мети. На теперішній момент, я так думаю, що та боротьба, яка зараз іде на території України, це наша боротьба за всю Європу, щоби та чума, яка хоче захопити нас, не поширилася далі. Наші хлопці віддають своє життя для того, щоб не було цієї чуми на нашій території, на території країни, яка йде в єднання з Європою. Ми зараз є кордоном, і тому найбільше, що робить наша громада – це волонтери, які їздять в зону АТО, які бувають у госпіталях. Це наші волонтери, які опікуються сім’ями загиблих, це ті, що займаються біженцями. Це ті, що вкладають всі свої сили, кошти, розум і таке інше, що налагодити наше життя. Ми беремо участь в громадських процесах для того, щоб подолати гідру корупції, наприклад. Для нас важливі ваші поради, спілкування. Нам не треба винаходити велосипед, ні відкривати Америку. Велосипед вже існує, і на «Мерседесі» його виготовляють дуже добре. Існує й Америка (вже розвинена держава), і нам дуже важливо долучатися до того досвіду. І тому добре буде, коли наші діти будуть підтримувати цей зв’язок, гарно буде, коли спілкуватимуться в колах і бізнесменів, і політиків, і філософів. А у нас в громаді є і молодь, і студенти, й науковці, і бізнесмени, й політики. За всіма параметрами необхідне спілкування, обмін думками, досвідом. Тоді швидше збудуємо Європу тут!
- Отче, чому великий дзвін важливий для громади Харкова, для України?- Річ в тім, що є православна традиція дзвонарства, і на дзвіниці, зазвичай, є дзвони різних розмірів. Обов’язково має бути дуже великий за розміром, вагою, тембром, потужністю, гучним звуком дзвін, який називають «Благовісником». Він, насамперед, використовується для того, щоби благовістувати, тобто звіщати про те, що у нас відбувається Богослужіння все навколишнє середовище. Він кличе до церкви. Заздалегідь, за кільканадцять хвилин до початку читання у храмі з невеликими інтервалами лунає голос саме цього дзвону. Він важкий, великий, звучання досить низьке, а водночас надзвичайно гучне, голос цього дзвону чути дуже далеко. Таким чином, він звіщає всім навколо, що Церква жива, що Церква чекає, що вона кличе.
Я можу сказати, що у нас протягом 70 років радянської влади бити у дзвони на дзвіницях церковних було заборонено. Пам’ятаю це диво, цю надзвичайну радість, коли вперше десь у 1991 році почув дзвони. Я живу приблизно за 2 кілометра від Озерянського храму на Холодній горі. Під час прогулянки почув здалеку потужний голос дзвону, зрозумів, що кличе Церква. Така радість, таке натхнення охопило! Церква звіщає, що вона жива, що вона переборола всі труднощі, і вона кличе до себе, і вона обов’язково підніметься.
Ми зараз представляємо українську Церкву. Українська Церква Київського Патріархату протягом всього її існування була, якщо не під забороною, то в утисках, і по-справжньому ми ще не відчули, що їй надається повнота свободи. На жаль… Особливо це відчутно в Харкові, де домінують позиції Московського Патріархату. До останнього часу підтримка з боку міської та й обласної влади була лише у МП. Зараз, як і раніше, міська влада підтримує головним чином цю церкву. Наших храмів на півторамільйонне місто всього 3. Дзвіниця є лише у нас, і звістити про те, що українська Церква є, що вона жива, що вона піднімається, що вона кличе і згуртовує, тільки ми можемо в Харкові. Саме тому потребуємо такий дзвін.
«Благовісник» дуже важливий в екстремальних подіях. Він може бути використаний як «дзвін на сполох» під час будь-якої тривоги. Приміром, під час пожежі, коли скликає людей, збирає докупи, єднає на виконання дуже важливих завдань. Так само великий дзвін Михайлівського Золотоверхого собору в Києві під час зими 2013- 2014 років скликав, збирав людей. Потім там лікували, надавали не тільки притулок, а й всю необхідну допомогу. Цей собор ставав живим кордоном, щоби забезпечити нашу свободу й наше достоїнство.
А конкретно, Батюшко, чому великий дзвін важливий для громади храму Івана Богослова?- Будь-яка дзвіниця повинна мати повне обладнання. У це повне обладнання входить і «Благовісник». Тож ми не сягнули тої повноти ще, яка потрібна нам. Чекаємо поки у нас буде цей потужний дзвін, голос якого чутимуть на Сосновій гірці, на Павловому полі, на Лисій горі й на Холодній горі, і в центрі, і на Сортировці. Половина міста почує наш дзвін, якщо він у нас буде. Люди будуть знати, що є наша Церква. Ми 24 роки, всупереч спротиву всіх, хто не сприймає Київський Патріархат, тримаємося, будуємо, відбудовуємо парафіяльне життя, духовне життя і храм. Ще не відбудували. Отож, неодноразово люди, які оцінювали наше становище, казали, що воно дуже подібне до того становища, в якому перебуває наша країна, наша держава. Зокрема, казали: «Коли повністю підніметься цей храм, тоді підніметься наша держава». І навпаки: « буде підніматися наша держава, буде підніматися наш храм». Ми не відриваємо себе від народу нашої країни, і ми повинні підніматися й здобувати повноцінне існування. І оця повноцінність пов’язана з тим, що у нас буде на дзвіниці «Благовіст», як і належить бути в православному храмі. Тоді ми відчуємо, що відбудова здійснилась.
- Отче, а яке значення має той факт, що люди в Німеччині збирають кошти на дзвін?
- Це народна дипломатія, в першу чергу, це розуміння, що між нашими народами повинні бути єдність, взаєморозуміння, дружня підтримка. Це розуміння того, що у Бога ми всі єдині. «Поділ на конфесії не сягає неба», - сказав один мудрець. Цей поділ, це розмежування існує тільки на землі. Україна йде до Європи, ми хочемо перебувати у європейському братстві, і ми дуже потребуємо того, щоб нас прийняли, як братів, як друзів, як тих, з ким можна мати оці партнерські стосунки, як тих, кому можна допомагати, знаючи, що у відповідь буде якась підтримка і допомога, а головне – наша європейська єдність буде! Ми дуже хочемо увійти в європейську єдність повноцінно. Поки що ми не набули тих необхідних для цього сил, нам потрібна допомога, і ми з вдячністю, з любов’ю її приймаємо, розуміючи, що це й є запрошення до єдності. Для нас це дуже важливо!
- А що би ми могли громадами Харкова й Тюбінгена, Харкова й Гамбурга робити разом?
- Для цього нам потрібна системна організація, спілкування, щоб робити щось
спільне, щоб гості з Німеччини побували у нас тут, щоб гості від нас побували там. Щоб ми ознайомилися з їхнім життям, щоб вони знали, як живуть наші громади, щоби разом досягли якоїсь мети. На теперішній момент, я так думаю, що та боротьба, яка зараз іде на території України, це наша боротьба за всю Європу, щоби та чума, яка хоче захопити нас, не поширилася далі. Наші хлопці віддають своє життя для того, щоб не було цієї чуми на нашій території, на території країни, яка йде в єднання з Європою. Ми зараз є кордоном, і тому найбільше, що робить наша громада – це волонтери, які їздять в зону АТО, які бувають у госпіталях. Це наші волонтери, які опікуються сім’ями загиблих, це ті, що займаються біженцями. Це ті, що вкладають всі свої сили, кошти, розум і таке інше, що налагодити наше життя. Ми беремо участь в громадських процесах для того, щоб подолати гідру корупції, наприклад. Для нас важливі ваші поради, спілкування. Нам не треба винаходити велосипед, ні відкривати Америку. Велосипед вже існує, і на «Мерседесі» його виготовляють дуже добре. Існує й Америка (вже розвинена держава), і нам дуже важливо долучатися до того досвіду. І тому добре буде, коли наші діти будуть підтримувати цей зв’язок, гарно буде, коли спілкуватимуться в колах і бізнесменів, і політиків, і філософів. А у нас в громаді є і молодь, і студенти, й науковці, і бізнесмени, й політики. За всіма параметрами необхідне спілкування, обмін думками, досвідом. Тоді швидше збудуємо Європу тут!
Електронна пошта