8 листопада вшануємо покровителя воїнів Димитрія Солунського

Дар чудес, нетлінність тіла та мироточивість стають джерелом великого й широкого культу св. Димитрія не лише в Греції, але й в Україні. Він завжди вважався покровителем воїнів, і в історії нашої країни ми не раз стикаємося з його святим заступництвом. 8 листопада 2022 о 10 годині в Іоано-Богословському храмі ПЦУ м.Харкова святкова архієрейська Літургія, а поки пропонуємо до уваги цікаві факти з біографії та вшанування святого Димитрія Солуньского.


  
Святий великомученик Димитрій народився у сім'ї римського проконсула міста Солунь (нині Салоніки в Греції) у III ст. На той час більшість мешканців міста були язичниками, але чимала християнська громада, заснована апостолом Павлом, існувала вже триста років. До таємних сповідників християнської віри належала і родина Димитрія. Коли хлопець подорослішав, батьки показали йому чудові ікони Христа й Богородиці. Тоді Димитрій дізнався, що поганські боги – то омана, а насправді існує лише Всемогутній Бог. День у день юнак ревно молився й уважно слухав євангельські розповіді. Невдовзі батько Димитрія відійшов до Бога, а юнакові довелося заступити його місце. За наказом імператора, молодий правитель мав виявити й ув'язнити солунських християн. Проте, будучи воєначальником, Димитрій цього не зробив, а відверто оголосив, що вірить у єдиного Істинного Бога та почав навертати язичників. Дізнавшись про це імператор Максиміліан розгнівався і наказав вкинути Димитрія до в'язниці, а сам зажадав розваг. Володар дуже тішився, коли гладіатор Лій кидав невинних християн на гострі списи, аж поки на двобій вийшов юнак Нестор. Перед поєдинком він попрохав у Димитрія благословення на бій, і почув провіщення своєї перемоги та смерті. Мужній юнак не злякався смерті й став до бою. Слова Димитрія і справді виявилися пророчими. Втративши свого улюбленця, знавіснілий Максиміліан наказав стратити Нестора, а з ним і Димитрія, який допоміг йому своєю молитвою. Сталося це у 306 році.

За правління імператора Костянтина Великого (306-337 рр.) над могилою великомученика Димитрія спорудили храм, а через сто років були віднайдені його нетлінні мощі. При гробі великомученика Димитрія відбувалися чудеса і зцілення. Так, у час правління імператора Маврикія авари оточили місто Солунь. За переданням, святий Димитрій з’явився на міській стіні, і вороже військо кинулося втікати. Іншого разу святий врятував місто від голоду. Житіє святого Димитрія оповідає, що він звільняв християн з ворожого полону і допомагав їм повернутися до Солуня.

З VII століття з  раки святого Димитрія почало текти запашне й чудотворне миро, про що писали сучасники. У XIV столітті Димитрій Хризолог писав про нього: «Миро за своєю властивістю не є водою, але густіше за неї, і не схоже на жодну з відомих нам речовин… Воно дивніше від будь-яких пахощів не лише штучних, але й від тих, що за природою створені Богом». Тому великомученика Димитрія Свята Церква вшановує як Мироточивого.

За припущеннями деяких дослідників, св. Димитрій міг походити зі слов’янської родини, можливо тому навіть серед греків у давні часи його вшановували, як патрона слов’ян. Ми теж його в Україні прославляємо. Особливо під час війни, бо святий вважається покровителем воїнів.
У вівторок, 8 листопада 2022 року, о 10 годині, в Іоано-Богословському храмі відбудеться урочиста архієрейська Літургія. На цю службу ми приймаємо ЗАПИСКИ ОНЛАЙН. Імена живих  та померлих, як завжди, пишіть в коментарях під відповідним постом на Фейсбук сторінці нашого храму  https://www.facebook.com/BogoslovKharkov/



Воїни недарма обрали його за свого опікуна. На українській землі культ Св. Димитрія прийшов, очевидно, разом із Аскольдовим хрещенням Русі у 860 р. Цьому міг також посприяти слов’янський просвітитель і проповідник християнства Кирило (бл. 827-869 рр.), який теж народився у місті Солуні. Він взимку 860-861 рр. перебував у Херсонесі (зараз український Крим) де спілкувався з руськими книжниками і ознайомився з Євангелієм та псалтирем, писаним нашими письменниками (ще до винайдення Кирилом нової слов’янської абетки). Згодом у Київській Русі - Україні було зведено чимало церков та монастирів на честь святого Димитрія. А свої перемоги українські полководці пояснювали саме небесним покровительством цього святого.

З ім’ям святого великомученика Димитрія Солунського також пов’язані, сторінки Літопису Русі-України «Повість врем'яних літ». Зокрема, мова йде про згадку 907 року коли князь Олег розгромив греків під Константинополем, як повідомляє літопис, «убояшися греци і рекоша: ність се Олег, но св. Димитрій послан на ни от Бога» (убоялись греки і говорили: це не Олег, але святий Дмитро посланий на нас від Бога). Українські воїни завжди вірили, що вони перебувають під особливим заступництвом святого великомученика Димитрія. Більше того, у староукраїнських билинах великомученика Димитрія зображують русичем за походженням – настільки цей образ зливався з душею українського народу.

Церковне шанування святого великомученика Димитрія почалося відразу після Хрещення Русі-України 988 р. В житії Феодосія ігумена Печерського преподобний Нестор Літописець згадує про монастир Святого Димитрія Солунського на Печерську. До початку 70-х років ХI сторіччя будується Димитрівський монастир у Києві, відомий згодом як Михайлівський-Золотоверхий монастир. Він був побудований сином Ярослава Мудрого, великим князем Ізяславом, у хрещенні Дмитром († 1078). Сталося це року 1062, і цей монастир свого часу конкурував навіть з Печерським.

Це вже пізніше князь Святополк (у святому хрещенні Михайло) звів поблизу храм на честь свого небесного патрона архистратига Михаїла, але й у новому храмі на північнім боці південного вівтарного пілона ясніла всіма шанована мозаїчна ікона Димитрія Солунського.

Мозаїчна ікона святого із собору Димитрівського монастиря збереглася до наших днів, але наразі вона незаконно перебуває у ворожої росії в Третьяковській галереї, де й понині утримується під усілякими приводами, аби не віддати господарям – українським православним віруючим. Країна-агресор вкрала нашу святиню, але колись ми її повернемо, бо вона має не тільки художню цінність. Сам образ Димитрія Солунського - чубатий, з українською зачіскою, з овалом обличчя - широким і швидше по-слов’янськи, ніж класично, закругленим (щоправда, ще в римській броні, але не по-римськи трактованій), стверджує місцеву київську творчість.

В 1194 - 1197 роках великий князь Володимирський Всеволод Дмитрій Юрієвич III Велике Гніздо († 1212), у хрещенні Дмитро, далі цитата: "створив церкву прекрасну на дворі своєму, святого мученика Дмитра, і прикрасив її дивно іконами й писанням” (тобто фресками). Димитрівський собор і донині є прикрасою древнього Володимира. Чудотворна ікона святого Димитрія Солунського з іконостаса собору, на жаль, досі незаконно утримується в Третьяковській галереї. Вона написана на дошці від труни святого великомученика Дмитра, принесеної в 1197 році із Солуня в Київ, але після пограбування нашої столиці вкрадена московітами та нелегально перезена до Володимира.
Одне з найцінніших зображень святого – фреска на стовпі Володимирського Успенського собору, що належить пензлю преподобного ченця-іконописця Андрія Рубльова, який походив родом із України та був учнем київської іконописної школи святого Аліпія Печерського.

Пам’ять святого Димитрія Солунського здавен пов’язували в Україні з військовим подвигом, патріотизмом і захистом Батьківщини. Князі та вояки віддавали себе св. Дмитрові в опіку. Захисту святих потребували мандрівники і вояки, які виїжджали в дорогу або ішли на війну. Тому з давнини в Україні існують замовляння для захисту від куль та зброї, скеровані до Святого Димитрія Солунського та інших святих угодиників. Святий зображується на іконах у вигляді воїна в пернатій збруї, зі списом і мечем у руках. На сувої (у пізніших зображеннях) писали молитву, з якої святий Дмитро звертався до Бога про порятунок рідного Солуня: “Господи, не погуби град і людей. Якщо град урятуєш і людей – з ними і я врятований буду, якщо погубиш – з ними і я загину”.




Як непоборні вояки, в українській традиції виступає трійця святих воїнів: Юрій Переможець Федір Тирон і Дмитро Солунський, що носять епітет «анікітів», непереможних. Але головне ця трійця: Юрій, Федір і Дмитрій виступає в різнорідних комбінаціях в обрядах і поезії навколо цілого Чорного моря, як патрони скотарства (особливо коней), хліборобства, молодецького парування, війни і т. д. У нас так само як й у народів закавказьких, греків, болгар, волохів і сербів. Дмитро Солунський, в фольклорі, виступає як зимовий паралельний образ св. Юрія. Тому часто їх обох зображають на іконі поряд.

Початок архієрейської Літургії в Іоано-Богословському храмі 8 листопада 2022 року о 10 годині. Під час служби відбудеться священицька хіротонія, яку здійснить єпископ Харківський і Богодухівський Митрофан.

Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.