15 листопада за новим календарем Православна Церква вшановує пам’ять святих мучеників Гурія, Самона та Авіва, котрі здавна вважаються покровителями християнського шлюбу. Ці святі віддали своє життя за віру в Єдиного істинного Бога на межі III-IV століть християнської ери в місті Едесса, що у Македонії. Про їх життя небагато відомо, тому коротко згадаємо, чому в усі часи жінки цінували цих святих.

15 листопада за новоюліанським календарем Православна Церква вшановує пам'ять преподобного Паїсія Величковського - українського подвижника, а також філософа-богослова, письменника та перекладача. Хочемо нагадати, що вперше акафіст українською мовою цьому великому українському святому був відслужений саме у нашому храмі. Переклала його з церковнослов'янської мови на українську наша парафіянка пані Лілія Киценко. ...

Різдвяний піст – це останній багатоденний піст року. За новоюліанським календарем він починається 15 листопада і закінчується 24 грудня. Триває 40 днів, і тому в Церковному уставі називається ще Чотиридесятницею, так само, як і Великий піст. Оскільки заговини на піст припадають на день пам’яті святого апостола Пилипа 14 листопада, то його ще називають Пилипівкою.

Одним із дарів, яким Господь наш Ісус Христос наділяв Своїх послідовників, був дар зцілення. Його мав один із перших апостолів Христових – святий Филип, пам’ять якого Православна Церква вшановує 14 листопада, напередодні Різдвяного посту.

13 листопада ми вшановуємо пам՚ять справді видатної особистості, непересічної людини, справжнього генія. Хоч він і жив дуже давно, у другій половині IV століття, але й нині залишається для багатьох блискучим полемістом, талановитим мислителем, видатним моральним вчителем, одним із трьох святих, кого Церква удостоїла звання вселенського вчителя – святитель Іоан Золотоустий.

У боротьбі зі злом кожен із нас повинен бути свідомим, що йому не ухилитись від відповідальності і непохитності стояти непорушно. Ми повинні прийняти на себе тяжкий обов’язок і йти назустріч будь-якій небезпеці. Темні сили не оминуть нікого та неминуче візьмуть свою данину, але ми знаємо, що Бог не може бути посоромлений, а наше життя сповнено змістом. Тому спокійно та впевнено вступаємо в боротьбу проти зла і перемагаємо його.

Харківська меценатка і благодійниця нашого храму Олена Скорик отримала вищу церковну нагороду - орден «Святої рівноапостольної княгині Ольги». Від імені предстоятеля ПЦУ митрополита Епіфанія після недільної Літургії його особисто вручив правлячий архієрей владика Митрофан. Цією почесною відзнакою нагороджуються жінки, які протягом багатьох років виявили жертовну любов і віддану працю на благо Помісної Православної Церкви і побожного народу. Вітаємо пані Олену і бажаємо не зупинятися на шляху сл

Перебуваючи в найстрашніших бідах і болях, тоді коли нам здається, що вже не має жодної надії на спасіння, міцна Божа рука може воздвигнути людину до нового життя. Щось подібне відбулось з гадаринським біснуватим, про якого читається у недільному Євангелії. Господь допускає дияволу нападати на людину через різноманітні нещастя та журби, ...

Чим важче час і страшніші обставини, тим більше Господь вимагає від нас стати світильниками. Нам слід насититись Його світлом, яке є любов, добро і правда, а потім все це нести людям. Треба не боятися темряви та розвіювати її навколо нас. Часом вона здається жахливою, але ми мусимо освітити світ навколо себе. Про буття в центрі свого існування дивіться у суботній проповіді о.Віктора Маринчака.

Пророк Єзекіїль не давав своїм сучасникам вказівок, як їм слід чинити, як це зробив Ісая, він не розділив з Єрусалимом лиха облоги й гіркоту поразки, як Єремія, — але він дав людям надію. Можливо, вона була не дуже конкретною й не давала відповіді на нетерплячі питання людей «коли нарешті?», але пояснювала їм щось дуже важливе й потрібне, особливо в епоху лих і руйнувань.

12 листопада за новоюліанським календарем святкування ікони «Милостива». Вона написана, за переказами, святим євангелістом Лукою. Назву свою «Кікотіса» ікона отримала від гори Кикос, що на острові Кіпр. Тут вона знаходиться в імператорській обителі, у храмі, побудованому на її честь.

Війна змусила нас по-новому подивитись на природу зла. Тепер вже з власного досвіду пошматованих сердець ми знаємо про що йдеться в Біблії. Божественне Одкровення не залишає жодного сумніву в тому, що диявол та духи ненависті є цілком реальними істотами. Не алегорією зла, не міфом чи плодом уяви, а такими, що дійсно існують.