В умовах повномасштабної війни українські храми також є частиною фронту. Вони допомагають наближати Перемогу, виконують гуманітарну функцію, підтримують військових, а священники-капелани перебувають зі своїми частинами на передовій. Іоано-Богословський храм ПЦУ був і є духовною фортецею Харкова і про його феномен нерідко розповідають за кордоном. До вашої уваги фрагмент англомовної версії ...

Наше завдання полягає в тому, щоб через віру являти спосіб свого існування. Теоретично це надзвичайно просто, але коли ми намагаємось виконувати те, до що кличе нас Христос, то все стає складним. У притчі про милосердного самарянина ми бачимо, як турботи світу цього, клопоти і обтяжливі речі не дають людині виконати елементарну дію, яка підтверджує її віру. Про практичний стан нашої душі дивіться у недільній проповіді о.Віктора Маринчака.

На вечірній службі ми постійно чуємо імена святих, до яких додаються російські топоніми. Хтось може подумати, що йдеться про подвижників іншої країни, хоч насправді вони були українцями. Тут народились, навчались, говорили рідною мовою, але через певні обставини мусили залишити Батьківщину. 26 лмстопада церква вшановує українського святителя Інокентія Іркутського.

Милосердний самарянин являє нам зразок, який ми, за велінням Божим, повинні наслідувати. Що ж він зробив надзвичайного, що Сам Господь поставив його за приклад людинолюбства? Та нічого особливого. Він зробив тільки те, що підказували йому серце і совість, зробив просто і природно, за одним порухом співчуття. Просто і природно це виходить лише у тих, хто має добре серце і чисту совість.

Нам достеменно невідомо, чим було сповнене життя батьків Марії після того, як вони здійснили обітницю і віддали Її на служіння Богові. Але ми можемо здогадуватись, що весь їх подальший шлях був осяяний молитвою подяки. Вони не оглядались назад, а дивились в майбутнє з надією і потім колись і з зустріччю з тією, яку вони так любили. Про пріоритети духовного життя і мету нашого існування дивіться у суботній проповіді о.Віктора Маринчака.

25 листопада за новоюліанським календарем ПЦУ вшановує пам'ять папи римського, який має пряме відношення до українських земель. Священномученик Климент народився в Римі у багатій і знатній сім’ї. В силу обставин з дитинства він був розлучений з батьками і виховувався заможними людьми. Живучі в Римі у I столітті юнак отримав прекрасну ...

Темрявою і мовчанням, змовою брехні одних та страхом інших було на десятиліття приховано правду про цей злочин. Весь жах українських голодоморів XX століття показав людиноненависницьку сутність тоталітарної російсько-більшовицької ідеології та імперії зла, яка на її основі була збудована. Але правда про мільйони замордованих все-таки стала відома світові. Про подвижників духу, які не злякались і говорили про Голодомор читайте в нашому матеріалі.

Зимою особливо відчувається дотик тепла, вогонь палаючих сердець і прояви непоказного милосердя. Ми живемо в час жертовності, коли вчинки важливіші за слова, обійми вагоміші за поради, підтримка цінніша за настанови. Покровитель нашого храму апостол Іоан Богослов свідчить: «Бог є любов, i хто перебуває в любові, перебуває в Бозі і Бог ...

24 листопада Православна Церква України вшановує пам'ять сучасного подвижника, який жив у XX столітті, преподобного Меркурія Чернігівського, ігумена Бригинського. Дванадцять років тому нашою Помісною Церквою його було причислено до лику святих. Мощі преподобного Меркурія були віднайдені на кладовищі у селі Бригинці на півдні Чернігівщини, де у збудованому власними руками храмі ...

Звичайно, для віруючої людини в житії святого головне не стільки його біографія, скільки вказівка на гарячу віру, любов до Господа і готовність віддати за Нього життя. Це зразки для наслідування, моральні орієнтири. І все ж про улюблених святих хочеться дізнатися якомога більше. Так що ж нам відомо про життя святої ...

Ніщо так не наближає нас до Бога, як смирення і щире покаяння, і ніщо так не віддаляє від Небесного Отця, як гординя та зверхність. Ні статус у суспільстві, ні статки людини для Творця не мають значення, бо для Нього всі ми – рівні, всі ми – Його діти, яких Він ...

«Перед приходом Спасителя сучасники писали про те, що світ стогнав. Від труднощів, гноблення, загарбників, а головне від того, що навколо була абсолютна безнадія. Народ охоплював такий відчай, що вони не бачили куди спрямовувати себе. І тобі Бог вибирає ту, Яка народить Його Сина. Світло повинно було прийти в світ, щоб до людей повернулась любов та надія», - із проповіді о.Віктора Маринчака на свято Введення в храм Пресвятої Богородиці.