Чому ця коротка і проста молитва посідає таке вагоме місце у всьому великопісному богослужінні? Бо в ній перелічуються особливим, властивим лише цій молитві чином всі негативні і позитивні елементи покаяння і визначається, так би мовити, список наших індивідуальних подвигів. Мета цих подвигів — насамперед — вивільнення від якогось головного пороку, що викривлює все наше життя і перешкоджає нам вступити на шлях звернення до Бога.

«Ми не можемо ухилитися від цієї останньої війни. Вона стосується кожного з нас. Звідки береться така сила і мужність у наших воїнів? Бог надає! На жаль, це не скасовує тих страждань, які ми зазнали. Але у Бога все має своє місце в Його промислі. Жодне випробування не буває даремним», - о.Віктор Маринчак.

У книзі «Досвід навернення» про о.Віктора Маринчака багато приділяється уваги темі війни. Є в ній чимало роздумів про вбивство ворогів, поради як долати страх, відповіді на питання чи все можна прощати негідникам? Чотири роки тому, коли були записані ці духовні бесіди з настоятелем, дехто дивувався окремим висловам, вважаючи їх фантастичними. Сьогодні все прочитується по-новому.

Сучасна психологічна наука спрямовує величезні зусилля на пошук різноманітних способів, як полегшити людині зносити труднощі життя, розвантажити її від напливу проблем, зменшити тиск обставин і повсякденних турбот. Водночас чуємо із Писання прямий заклик до того, аби носити не лише свої тягарі, але й тягарі інших: «Hосiть тягарi один одного i ...

«З нашим сьогоднішнім досвідом ми можемо трішки глибше усвідомити те, що відбувається. Той, хто перелякається та відступить, той втратить образ Божий, бо він відступник правди і свободи. Вся особистість, яка викристалізовувалась роками, моментально втрачається. Найстрашніше – зрадити себе, свою неповторність і єдність з Богом», - із недільної проповіді о.Віктора Маринчака.

7 квітня повнота помісної Української Православної Церкви вже чотири роки на загальноцерковному рівні вшановує пам’ять святого благовірного гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного. Рішення про включення його імені до Місяцеслова було ухвалене Священним Синодом ПЦУ 21 серпня 2020 року. Петро Сагайдачний походив з давнього православного галицького роду. Він народився у 1570 – 1580-х ...

Ті, що люблять нас, саме через Любов, в іншому світі воскресають й здатні передавати нам свою турботу, опіку і допомогу. Треба прислухатися до того, що відбувається з нами, стежити, як на життя впливають прості дії: молитви, відвідання церкви, участь в Богослужінні, причастя. Навчитись відчувати це насправді є обов’язок віруючої людини. Про незриму силу, яку подає нам Господь дивіться у суботній проповіді о.Віктора Маринчака.

Великий піст є часом особливого внутрішнього й зовнішнього стримування та покути. Оскільки ця духовна боротьба триває довгий час, то звичайно буває так, що перші дні чи тижні посту ми практикуємо його ревно й мужньо, але відтак помалу фізично й душевно вичерпуємося, ослаблюємося і знеохочуємося. Свята Церква, знаючи про немічність і нестійкість людської природи, ставить посеред посту перед нашими очима надзвичайно могутню спонуку до витривалої духовної боротьби, якою є святий хрест.

В Іоано-Богословському храмі ПЦУ дозволяється приймати причастя без сповіді, бо ми розуміємо, що це два різних таїнства. Між тим, під час Великого посту очищення від гріхів і духовне вдосконалення є одним із завдань для вірних. Тому сповідь лишається важливою частиною життя християн. Як краще до неї підготуватись і що є суттєвим для прийняття цього таїнства? - Спробуємо розібратись.

У неділю під час Великого посту, одразу після закінчення Літургії, близько 12 години, в нашому храмі відбувається Пасія. В повній тиші, зосередженості та з запаленими свічками в руках парафіяни слухають євангельські історії про Страсті Господні. Змістовна і надзвичайна зворушлива служба, яку варто відчути серцем. Варто сказати кілька слів про неї.

Немає універсальних формул стяжання Святого Духа. Кожному посилається свій спосіб служіння Богові. Це може бути хрест відповідальності, невтомної праці, жертовності, страждань, відданості, але все це єднається найголовнішим - Хрестом Любові. Різні наші випробування і втрати, все, що неможливо оминути, ми повинні приймати як Хрест, який треба гідно пронести.

Таємниці кожного знає Бог, Який звертається зокрема і через совість людини. Совість, сумління – це те унікальне, що відрізняє людину від інших живих творінь. Голос власної совісті може чути кожне людське серце. В нашу природу закладена здатність відрізняти хороше від поганого, добре від злого, жалкувати про заподіяну кривду, карати себе ...