10 лютого Церква вшановує дивний образ - ікону Божої Матері, яка називається «Вогневидна». На неї немає зображення Богонемовляти Христа. Найбільш прикметне на ній – колір. Одяг на Пресвятій Діві – густо-червоний. Завдяки цьому кольору образ і отримав таку назву. Богомати символізує Новозавітну Церкву, а також кров Агнця Відкупителя Ісуса Христа, пролиту за людство.

Діалектика життя воєнного часу свідчить, що бути реалістами і водночас сподіватися на чудо не є протиріччям. Натомість не бачити очевидних речей, перебувати в ілюзіях та сприймати світ через «рожеві окуляри», як для окремої людини, так й для суспільства в цілому, буває вкрай небезпечно. Кожен з нас через гріх перебуває у ...

«Віруюча людина завжди є учасником постійної боротьби з сатанинськими силами. Тут не може бути спокою та відпочинку. Відбиватись від влади сил темряви – це, можливо, наше найістотніше покликання. Не вийде бути спостерігачем. Або ти учасник боротьби і можеш загинути, або перестаєш чинити опір та перетворюєшся у безсловесну жертву», - о.Віктор Маринчак.

Святий великомученик Феодор Стратилат, якого Церква вшановує 8 лютого був відданий мученицькій смерті 319 року після Різдва Христового. У дослівному перекладі з грецької слово “стратилат” означає “високий воїн”, у літературному перекладі – “воєвода”, “воєначальник”. Про відважного воїна, що чинив спротив зброєю і духом у нашому матеріалі.

Чи слід під час сповіді пояснювати причини гріхів? Ні, цього робити не потрібно. Причина всіх гріхів у сутності є одна – віддалення від Бога, порушення Його істинних законів і заповідей. Всі інші причини, які деталізує людина, пояснюючи ту чи іншу конкретну ситуацію, є наслідком тієї головної першопричини і не є настільки важливими для Таїнства Сповіді, для справжнього покаяння.

На престолі нашого храму лежіть антимінс, який спеціально наданий Івано-Богословській церкві митрополитом Київським та всієї України Епіфанієм. Без цієї святині не може звершуватись жодна Літургія. Про те, що таке антимінс читайте у нашому матеріалі.

Ви – сіль землі. Наскільки ця метафора точна, безапеляційна, унікальна. Як влучно Господь наш Ісус Христос підібрав під час Своєї Нагірної проповіді слова, закликаючи людей бути… сіллю цієї землі. Спершу це може здатися трохи дивним, але все стає на свої місця, коли розумієш цінність і незамінність цього елементу в природі.

5 лютого за новоюліанським календарем Православна Церква України вшановує пам'ять святителя Феодосія Чернігівського, який є одним з небесних покровителів нашого храму. Пам'ятаємо, що раніше Іоано-Богословський храм мав три приділи, і правий був освячений на честь саме святителя Феодосія Чернігівського і преподобного Серафима Саровського. Святитель Феодосій, архієпископ Чернігівський, народився на початку ...

Утворений Богом світ є дивним і прекрасним, сповненим добра й краси. Біблійне ставлення до життя є шанобливим і ми маємо приймати його як творіння Боже. Попри всі суперечності людина має чимало дарів, які їй дорогі та цінні, з якими вона зріднилась та становлять її багатство, але коли Господь кличе нас до Спасіння, то заради вищих цінностей ми маємо віддати все. Про сувору та вимогливу правду життя дивіться у недільній проповіді о.Віктора Маринчака.

Літні люди набувають такого ставлення до смерті, коли вона вже не являє для них нічого жахливого. Всі мученики, які відходили до вічного життя, в останню мить разом з праведним Симеоном могли сказати: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико…». Зберігаючи вірність любові, кожен раз ми згадуємо цю молитву, коли ховаємо наших Героїв. Про звершення свого призначення на шляху Спасіння дивіться у суботній проповіді о.Віктора Маринчака.

У неділю Церква розмірковує над євангельською розповіддю про одного знатного і багатого чоловіка, який питає Христа про спадкоємство вічного життя (Лк. 18:18-27). На самому початку уривку бачимо, що Господь досить строго відповідає на звернення «Учителю благий». Виглядає навіть дивною відповідь Ісуса, адже Він справді є Богом і по праву може називатися благим. Чому? Подивимось у дзеркало.

Для чого ми відзначаємо певні дати, ювілеї, річниці? Адже час спливає, й усе – «суєта суєт», як писав Екклезiаст. Наше життя проходить, як клубок ниток, з року в рік розмотуючись, залишаючи за собою довгу тятиву, яку ніхто назад вже не змотає. Але щоб наше життя не було марним, ми повинні озиратися й аналізувати: що втратили, а чого набули, що спрямували на добро. Тому й виокремлюємо певні символічні відтинки часу ми для того, щоби «з відстані» поглянути на пройдений шлях і найперше – подякувати