Гріх пияцтва і як його подолати

01 серпня 2018
Кожну п’ятницю в нашому храмі служиться молебень з акафістом великомученику Воніфатію. Серед парафіян його називають «проти пияцтва». Цей гріх, на жаль, дуже розповсюджений в нашій країні, але Церква знає як протистояти цієї спокусі. Можливо, приведена підборка матеріалів на тему пияцтва допоможе вашим знайомим та близьким подолати прикру залежність.
 
У Святого Димитрія Ростовського є цікава розповідь про цей гріх, який він назвав «Десять гірких грон пияцтва». Ось, що пише він про згубну пристрасть.
Якщо ми захочемо уважно роздивитись силу пияцтва і якщо назвемо його виноградною лозою, то знайдемо в ній десять моральних грон, що приносять людині шкоду та смуток.
Перше гроно - є затьмарення розуму, збожеволення, втрата свідомості, тому що від шлунку, переповненого вином, винні пари піднімаються в голову, діють на мозок і збаламучують розум. Тому, більшість, в стані сп'яніння, не пам'ятають себе самі і не знають, що роблять і що говорять, дійсно безумні, я і яке б не трапилось з ними зло, безчестя або бійки, наступного дня вони нічого не пам'ятають. Над такими виконується написане в притчах: "Побили мене, та мені не боліло, мене штурхали, я ж не почув, - коли прокинусь шукатиму далі того ж..." (23, 35).
Друге гроно є безсоромність: п'яний нікого не соромиться, але втративши совість, вимовляє погані для доброчесного слуху слова, вуста його бувають подібні стійлу тваринному наповненому смердючою нечистотою, а язик - лопаті, якою викидають цю нечистоту... Що ж інше серце такої людини, як не вмістилище багатьох бід, із якою, не може виходити нічого крім зла, за словом Євангелія: "...зла людина з лихого скарбу серця свого виносить зле: бо з повноти серця промовляють уста її" (Лук. 6, 45).
Третє гроно з лози пияцтва є недотримання таємниці. П'яний відверто розповідає всім і кожному всі ті таємниці, свої або чужі, які старанно таїв у глибині своєї душі, зберігаючи їх у мовчанні, коли був тверезий. Цього замало: що давно вже минуло і відійшло в забуття, та проте він пригадує, як той, що мерця воскрешає із гробу. І як звичайно п'яному вивергати їжу із шлунку, також, звичайно, і таємниці розкривати, і те й інше, і їжа, і таємниці в п'яного не тримаються.
Четверте гроно содомської лози пияцтва є збудження тілесної пристрасті, чому і попереджує апостол: "І не впивайтесь вином, від якого буває розпуста" (Ефес. 5,18).
П'яте гроно, повне отрути зміїної, є розлюченість, гнів, ворожнеча, чвари, лайки та кровопролиття. Впившись вином, люди повстають з лютістю одне проти одного.
Шосте жовчне гроно з лози пияцтва є пошкодження здоров'я, знесилення тіла, тремтіння рук, головний біль, погіршення зору, хвороба шлунку, стогнання, немочі, передчасна старість, зменшення років життя, та нещасна смерть.
Сьоме гроно, розтрата майна, втрата добра, позбавлення нажитого: робітник-п'яниця, говорить син Сирахів, не розбагатіє (19,1). Як багато людей, які через пияцтво від великого багатства перейшли в крайню бідність! Приклад цьому - блудний син, описаний в євангельській притчі.
Восьме гірке гроно - втрата спасіння. Як матеріальне багатство, так і духовні скарби втрачаються від пияцтва, тому що п'яний має сміливість до всіх гріхів. Якого гріха тверезий цурається, боїться або соромиться, того самого гріха не соромиться робити, і не гидується коли буває п'яний. Людина, котра через пияцтво позбавилась всіх чеснот, хіба не позбавляє себе спасіння і не відчужує себе від небесного насліддя? Справедливо говорить апостол: "п'яниці - Царства Божого не успадкують" (1 Кор. 6, 10)
Дев'яте жовчне гроно - гнів Божий: п'яниця, переступаючи заповіді Божі, викликає гнів Самого Бога своїми гріхами. Ось чому промовляє пророк Ісая: "Горе тим, що тільки-но вставши вранці, женуться за напоями хмільними і що, розпалені вином, засиджуються аж до ночі" (Ісаї 5, 11)
Десятий, самий гіркий плід пияцтва - кінцева загибель душі... Інші грішники, коли прийде їхній смертний час, можуть каятися та жалкувати за свої гріхи, тому що їх розум тверезий: а, помираючий п'яниця, як може покаятися, коли він не пам'ятає себе, коли він не визнає, що наступає його смерть, якої він зовсім не чекав? А для помираючого без покаяння - гієна неминуча. Ось які моральні грона цього содомського винограду, тобто пияцтва: хоча на смак вони здаються спочатку солодкими, але потім ця насолода перетворюється в гіркоту жовчі, в отруту зміїну та аспида.
Що ж допоможе людям, якими оволоділа пристрасть до алкоголю?
По-перше. Є два благодатних лікування від пияцтва: читання слова Божого та щирі молитви до Господа Ісуса Христа - ось благодатні засоби проти пияцтва. Наведемо розповіді, що показують дійсність цих благодатних засобів.
І. "Був у мене один прихожанин, який страждав багато років від запою, - розповідав один священик; скільки горя терпіла його сім'я, скільки разів він сам з клятвою давав обіцянки не пити більше горілки, але все було даремно: він продовжував пити та бешкетувати...
Одного разу його жінка купила десь за одну копійку лист, в якому була надрукована розповідь про те, як один офіцер позбувся запою, читаючи по одному розділу із Євангелія, як тільки його починала мучити спрага до горілки, - купила і дала прочитати чоловікові.
Добре насіння запало в його серце: бідняк почав чинити за прикладом того офіцера... І що ж? З кожним днем у нього пристрасть до вина ставала все меншою і меншою, і він читаючи благодатне слово Боже, повністю зцілився від запою (Із "Троїцького листка").
ІІ. В одному селі на фабриці був один майстерник; дуже вправний у своїй справі, добрий і дорогий майстер, але, на жаль, випивав, і дуже часто. Один богобоязливий чоловік порадив йому, щоб він, коли закортить випити вина, промовив про себе молитву Ісусову: "Господи, Ісусе Христе. Сину Божий, помилуй мене грішного", 33 рази, по ліку тридцяти трьохлітнього земного життя Ісуса Христа. Майстерник послухався, почав це виконувати і згодом повністю перестав пити. І навіть через три роки пішов в монастир. (Душеполезное чтение". Янв. 1864 г.)
По-друге. Як радять духовні отці, як життя підтверджує, людям, якими оволоділа пристрасть до алкоголю, велику поміч дають сорокаденні читання Акафіста на честь ікони Божої Матері "Не спита Чаша", а також Акафіст в честь святого мученика Воніфатія. Їх можна читати або самій людині, або рідному, близькому за одержимого алкогольною пристрастю. В Івано-Богословському храмі кожну п’ятницю о 14 годині служиться молебень з акафістом великомученику Боніфатію.
Не лінуйтеся, моліться до чудотворної, повної зцілення і ліку ікони Божої Матері "Не спита Чаша". Моліться і віруйте, що за вашими молитвами сили Світла небесного зійдуть вам на поміч.
"Не спита Чаша" - дійсно не спита, бо Агнець її, наш Спаситель, споживаний нами, але ніколи не спожитий. А Мати Божа з піднятими вгору руками воздає Богу цю жертву - свого Сина, що перейняв кров і плоть Її пречистої крові, у пренебесний жертовник за спасіння світу. Вона, Пречиста Діва Марія, молиться за визволення від низьких згубних пристрастей, припадаючи до невичерпного живого джерела "Не спитої Чаші".
Нагадаємо, що святий мученик Воніфатій був рабом багатої римлянки на ім'я Аглаіда, з котрою жив у блуді. Перш за все, страждаючи пристрастю до вина (алкоголю), він згодом "імені Господнього ісповідник та страждалець славетний показався". Посланий своєю розкаяною господинею на Схід за мощами мучеників, Воніфатій, побачивши там страждання християн, прийняв віру Христову і за це після тортур був обезглавлений у 290 році у місті Тарсі. Супутники принесли тіло його в Рим. Над мощами св.мученика був побудований храм.
 
МОЛИТВИ ВІД НЕДУГИ ПИЯЦТВА

Отче мій, тяжко і гірко мені. Поможи мені, Боже. Убий тягу мою до спиртного. Дай мені сили убити у собі цю недугу, яка губить мене, з'їдає мене день за днем. Я відмовляюся від прокляття цього во ім'я життя, во ім'я себе, як людини. І Ти, Господи допоможи мені. Амінь.
 Господи, Спасителю наш, зглянься милосердним Твоїм оком на одержимих недугою пияцтва (ім'я). Ти відаєш про скорботу їхню від недуги цієї, знаєш про немічність природи нашої бачиш силу великого і лукавого спокусника. Врозуми затьмарених розумом, вилікуй одержимих, утверди їх у поміркованості, скріпи у стриманості, і хай відродиться у них бажання спасти душу і долю свою. Амінь.