Пасія - служба у повній тиші і темряві
09 квітня 2021
У п’ятницю ввечері під час Великого посту, одразу після закінчення Вечірньої, близько 19 годин, у нашому храмі відбувається Пасія. В повній тиші і темряві читаються Страсті Господні. Змістовна і надзвичайна зворушлива служба, яку варто відчути серцем.
З настанням Великого посту Церква пропонує вірним велике різноманіття особливих молитов і Богослужінь, які допомагають відкрити у собі покаянний дух і достойно пройти шлях посту. Всі ці твори церковної піснетворчості, молитви і богослужіння здебільшого мають давнє походження і глибоко закорінені в літургійній практиці Церкви. Серед них, однак, є одне богослужіння досить пізнього походження і не має відображення в церковному Уставі (Типіконі). Воно називається “Пасія”. Термін пасія походить від лат. «passio», що означає «страждання». Появу цього богослужіння часто пов’язують із католицькими впливами на православне богослужіння. Саме на Заході в ХVІ-ХVІІ ст. вперше з’являються молитовні практики зі схожою назвою, які згодом запозичують і протестанти. Змістом Пасії є співпереживання з Христом останніх днів Його земного життя і особливо Його Хресної Смерті. Західна традиція виконання Пасій більше подібна до театральних вистав, під час яких декілька священиків (інколи одягнутих у відповідні костюми) в ролях читають фрагменти з євангельського опису страстей Господніх. Читання часто супроводжується музикою і співом. Деякі західні композитори, наприклад, Й. С. Бах, писали музику для Пасій (наприклад, “Страсті від Матея”, “Страсті від Іоана”).
У ХVII ст. це богослужіння набуває поширення у Київській митрополії. Постанова про встановлення чину Пасії була прийнята на Київському Соборі 1629 р., а її упорядником став митрополит Київський св. Петро (Могила) (1596-1647). Чин Пасії з’являється друком у Квітній Тріоді 1702 р. в Києво-Печерській лаврі. Дозвіл на долучення богослужіння чину Пасії до Квітної Тріоді дав тодішній києво-печерський архімандрит Йоасаф Кроковський. Маючи в руках текст та структуру чину Пасії згідно з Квітною Тріоддю 1702 р., можна побачили, що в середині XVII ст. вона була додатком до Малого Повечір’я у першу, другу, третю і четверту п’ятниці Великого посту і являла собою послідовне читання євангельських фрагментів про останні дні та години земного життя Спасителя. До нього долучали піснеспіви, взяті з богослужіння Великої п’ятниці та Великої суботи. Закінчувалася Пасія, зазвичай, проповіддю. У сучасній практиці Пасії в деяких храмах звершуються у недільний вечір (Великого посту) у поєднанні з Великою Вечірнею, або є окремим богослужінням з власною структурою, хоча до ХХ ст. вона все ще відбувалася здебільшого в п’ятниці Великого посту в складі Малого Повечір’я. Протягом Великого посту Пасія звершується чотири рази, за кількістю євангелистів.
Традиційно Пасія звершується посередині храму перед Розп’яттям. Богослужіння Пасії особливо збагачують зворушливі піснеспіви зі служби Великої п’ятниці та Великої суботи. Зокрема, співають стихиру Великої п’ятниці: «Тебе, що одягаєшся в світло як у ризу…» та стихиру Великої суботи: «Прийдіть, ублажимо Йосифа, завжди пам’ятного…». Невід’ємною частиною цього богослужіння є проповідь священика, присвячена «Великій, Страшній і Спасительній Жертві Господа нашого Ісуса Христа». У сучасній богослужбовій практиці існує велика кількість варіантів чину Пасії, тому корисно з’ясувати певні особливості історичного та богословського розвитку цього чину.
У нашому храмі Пасію у Великий піст служать вже кілька десятиліть. Сьогодні вона вже знайшла своє місце в сучасній практиці великопісного богослужіння ПЦУ і стала традиційною особливістю Великого посту.
Одразу після Вечірньої, близько 19.00, у п’ятницю можна відчути цю службу серцем. Також у п’ятницю ввечері читаються записки за спокій. У суботу о 8.30 маємо поминальну Літургію.
Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.
Приватбанк
4149 4390 0091 7074
Маринчак В.А.
або
5169 3305 1630 1279
РГ ХРАМ СВЯТОГО ІОАНА БОГОСЛОВА
З настанням Великого посту Церква пропонує вірним велике різноманіття особливих молитов і Богослужінь, які допомагають відкрити у собі покаянний дух і достойно пройти шлях посту. Всі ці твори церковної піснетворчості, молитви і богослужіння здебільшого мають давнє походження і глибоко закорінені в літургійній практиці Церкви. Серед них, однак, є одне богослужіння досить пізнього походження і не має відображення в церковному Уставі (Типіконі). Воно називається “Пасія”. Термін пасія походить від лат. «passio», що означає «страждання». Появу цього богослужіння часто пов’язують із католицькими впливами на православне богослужіння. Саме на Заході в ХVІ-ХVІІ ст. вперше з’являються молитовні практики зі схожою назвою, які згодом запозичують і протестанти. Змістом Пасії є співпереживання з Христом останніх днів Його земного життя і особливо Його Хресної Смерті. Західна традиція виконання Пасій більше подібна до театральних вистав, під час яких декілька священиків (інколи одягнутих у відповідні костюми) в ролях читають фрагменти з євангельського опису страстей Господніх. Читання часто супроводжується музикою і співом. Деякі західні композитори, наприклад, Й. С. Бах, писали музику для Пасій (наприклад, “Страсті від Матея”, “Страсті від Іоана”).
У ХVII ст. це богослужіння набуває поширення у Київській митрополії. Постанова про встановлення чину Пасії була прийнята на Київському Соборі 1629 р., а її упорядником став митрополит Київський св. Петро (Могила) (1596-1647). Чин Пасії з’являється друком у Квітній Тріоді 1702 р. в Києво-Печерській лаврі. Дозвіл на долучення богослужіння чину Пасії до Квітної Тріоді дав тодішній києво-печерський архімандрит Йоасаф Кроковський. Маючи в руках текст та структуру чину Пасії згідно з Квітною Тріоддю 1702 р., можна побачили, що в середині XVII ст. вона була додатком до Малого Повечір’я у першу, другу, третю і четверту п’ятниці Великого посту і являла собою послідовне читання євангельських фрагментів про останні дні та години земного життя Спасителя. До нього долучали піснеспіви, взяті з богослужіння Великої п’ятниці та Великої суботи. Закінчувалася Пасія, зазвичай, проповіддю. У сучасній практиці Пасії в деяких храмах звершуються у недільний вечір (Великого посту) у поєднанні з Великою Вечірнею, або є окремим богослужінням з власною структурою, хоча до ХХ ст. вона все ще відбувалася здебільшого в п’ятниці Великого посту в складі Малого Повечір’я. Протягом Великого посту Пасія звершується чотири рази, за кількістю євангелистів.
Традиційно Пасія звершується посередині храму перед Розп’яттям. Богослужіння Пасії особливо збагачують зворушливі піснеспіви зі служби Великої п’ятниці та Великої суботи. Зокрема, співають стихиру Великої п’ятниці: «Тебе, що одягаєшся в світло як у ризу…» та стихиру Великої суботи: «Прийдіть, ублажимо Йосифа, завжди пам’ятного…». Невід’ємною частиною цього богослужіння є проповідь священика, присвячена «Великій, Страшній і Спасительній Жертві Господа нашого Ісуса Христа». У сучасній богослужбовій практиці існує велика кількість варіантів чину Пасії, тому корисно з’ясувати певні особливості історичного та богословського розвитку цього чину.
У нашому храмі Пасію у Великий піст служать вже кілька десятиліть. Сьогодні вона вже знайшла своє місце в сучасній практиці великопісного богослужіння ПЦУ і стала традиційною особливістю Великого посту.
Одразу після Вечірньої, близько 19.00, у п’ятницю можна відчути цю службу серцем. Також у п’ятницю ввечері читаються записки за спокій. У суботу о 8.30 маємо поминальну Літургію.
Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.
Приватбанк
4149 4390 0091 7074
Маринчак В.А.
або
5169 3305 1630 1279
РГ ХРАМ СВЯТОГО ІОАНА БОГОСЛОВА
Електронна пошта