Єднання в молитві та любові

11 серпня 2019
Вже багато років наші парафіяни, окрім спільної молитви в храмі, збираються в так звані «домашні групи», щоб разом молитися, читати та роздумувати над Святим Письмом. Про цікавий досвід трьох днів спільної молитви на лоні природи розповідає пані Лілія Киценко.

Вже місяць минає від зустрічі нашої домашньої групи в Барчанах для творення молитви. Тепло ж від єднання в любові до Господа і до ближніх по духу сестричок не минає:).

ЄДНАННЯ В МОЛИТВІ ТА ЛЮБОВІ
8.07.2019 рік * Просинаюсь о третій. Ще більше години до багатоголосся пташиного оркестру, а мені вже не спиться. Думки линуть до Барчанів… Це село неподалік Люботина, де знаходиться дача Тетяни Миколаївни – нашої берегині домашньої групи храму апостола Іоана Богослова. Протягом року ми - Наталочка, Надійка і я – Лілія(Лідія) збираємось для вивчення-«тлумачення» Святого Письма. Теж у Тетяни Миколаївни, яка мешкає біля залізничного вокзалу. А от влітку на кілька днів виїжджаємо в цю чудову місцину для творення молитовного добового кола. 
Визбірались і зустрілися з Надією о 6.30, щоби з Новоселівки електричкою «Харків-Огульці» їхати до нашої зупинки «Манченки». Сталося невеличке непорозуміння: ми не втрапили на цю електричку. Але ж такі перешкоди в духовному житті, та ще й коли планується постійна молитва, звичайна річ. Тож не завадили нам ні поїздка з пересадкою на дизелі, бо читали дорогою «Утреню». Ні дощ, який не вгавав десь три години. Ні непройдений ще маршрут до розкішного сільського ставочка. Навпаки, це ще більше надало певності, що наші плани помолитися протягом трьох днів мають глибокий сенс. Тим паче, що отримали благословення наших духовних отців о.Віктора і о.Геннадія. Воно, благодатне благословення, спрацювало вже дорогою. Варто було підняти намоклу від дощу руку, зупинився бусик, привітний водій підвіз нас до станції, звідки недалеко й до пункту призначення – садиби Гузенко. Стежина досить швидко привела до знайомого озера. Поодаль, як і торік, зеленіє латаття, а он там в минулому році стояла чапля на одній нозі, а поміж дерев, вбираючи довколишній простір, ми читали акафіст «Слава Богу за все»… Телефонуємо біля паркану Тетяні Миколаївні, господиня радо відчиняє нам хвіртку, обіймає й веде в хату. Кожна з нас має свій затишний куточок, своє ліжко, бо це вже вп’яте зустрічаємось тут.
Адаптовуємось, підкріпляємось поживою ( швидко готуємо смачний борщ, смажимо рибу) і до молитви. Вичитуємо «Обідню», молимося за Україну, за нашу Православну Церкву, за всіх рідних і близьких. 
Сьогодні день родини, тож читаємо й акафіст апостолу Симону Каниніту. Адже знаємо, що саме на весіллі цього апостола в Кані Господь вчинив перше чудо. Творимо «Вечірню» і вечірні молитви. Наш перший день молитового добового кола добігає кінця. Втішені, трохи стомлені готуємось до сну.

9.07 * Починаємо новий день, як і належить, з ранкових молитов. Творить їх напам’ять Тетяна Миколаївна. Пам’ятає й псалми, які порадив їй читати отець Віктор майже 20 років тому. Молиться щиро, вдивляючись у чудотворну ікону Спасителя, яка відновилася у селі Соколове. Поруч з Господом ікона Матінки Божої – Вифлиємська. З іншого боку картонні іконки першоверховних апостолів Петра й Павла (апостольський піст триває), святого Спиридона Тримифунтського. Квітчасту настільну серветку освітлює свічечка. Затишно як у кімнаті, так і в душі. Скільки в цій людині світла й добра, виплекані Творцем за роки духовного життя, яке є служінням Господу й ближньому! Саме так, адже Тетяна Миколаївна роками опікується сиротами, турбується про їх становлення в житті, дбає про нашу домашню групу, няньчиться з своїми онучатами…
Сьогодні ми цілий день тут, можемо молитися. Отож, проходимо всі часи – перший, третій, шостий, дев’ятий, відповідно до Типікону. Вчитуємось в акафіст Ісусу Христу, покаяльні канони, правило до Причастя.
). А неподолік будинку в палісаднику ростуть квіти: мальви, троянди, пітунія, гвоздики, чорнобривці. Пригадалася пісня на слова Миколи Сингаївського:
Чорнобривців насіяла мати
 У своїм світанковім краю.
Та й навчила веснянки співати 
Про квітучу надію свою.
Були й невеликі паузи між молитвою. Ходили в садок, де можна поживитися яблуками «білий налив»; на город, де господарі посадили гарбузи, кабачки, помідори й огірки. Особливо розкішно виглядають три рядки підв’язаних огірків, рясно жовтіють жовті квіточки зав’яззя. Ви ж знаєте, яка насолода посмакувати живильним огірком прямо з грядки (що я і зробила
Після обіду читаємо улюблений акафіст Господу «Джерело миру і любові». Служимо «Повечір’я», знайомимось з Псалтирем Богородиці. Просимо Матінку Пречисту за всіх і за все.

10.07 * Після ранкових молитов, вчитуємось у Літургію. Розмірковуємо над Євангелією дня. Дякуємо Господу акафістом «Слава Богу за все». Час швидко спливає і нам треба збиратися додому. Пакуємо свої рюкзаки, крім одягу складаємо в наплічник подарунки від господині – пакет огірків і яблук. А ще запашний букет міліси. Гарно нам тут бути!
Насамкінець творимо коротенько Богородичне правило, читаємо молитву подорожуючих. І в той момент, коли нам слід виходити на електричку, онук Тетяни Миколаївни – Дмитро, привозить свого дідуся , а нашого брата у Христі – Віктора Петровича на BMWусі. Гарнючий хлопець з комфортом привозить нас у Харків.
Отже, ці дні насправді наповнені маленькими чудесами. Бо молитва звучала за всіх, хто дивним чином обзивався до нас чи то телефоном, чи SMS, чи згадувався в розмові, чи на думку спадав. Словом, існував якийсь дивовижний зв’язок. Дивні діла Твої, ГОСПОДИ!

Пані Лілія Киценко