Різдвяні паремії: пророцтва про народження Спасителя

20 грудня 2023
Вже скоро на різдвяній службі пролунають особливі богослужбові тексти - паремії, тобто пророцтва, які за багато віків до народження Спасителя провіщали Його прихід у цей світ. Тож пропонуємо вам уважно вдивитися в слова паремій і спробувати осягнути глибокий зміст, закладений в них, щоб краще зрозуміти свято Різдва Христового.  

Паремія з грецького - це притча. Фактично - це уривки з Святого письма, частіше зі Старого Заповіту. В давнину ці уривки читалися на Літургії,  але з VII-VIII століть їх стали читати на вечірній. Сьогодні паремії читаються на богослужінні, щоб глибше передати сутність свята. Зі Старого Заповіту могли читати різні уривки ,але найчастіше це була Книга Притч ,тому читання і називали притчами (пареміями). Якщо подивитися на сучасний богослужбовий Устав Великого Посту ,то можна прослідкувати, як збереглася давня християнська традиція читати книгу Буття, пророка Ісаї та Книгу Притч - вони за Піст читаються повністю.
 
Зазвичай паремій небагато. Так, на свята на честь Пресвятої Богородиці читають 3 паремії. Так само в дні пам"яті, наприклад, святителів. Коли Церква згадує апостола, читають не старозавітні, а новозавітні паремії. А ось на такі свята, як Різдво Христове, Хрещення Господнє або Пасха , кількість паремії значно більша. І це пов"язано не тільки з тим, що богослужіння на ці свята особливо урочисті. Важливо згадати, що мав місце звичай хрестити на ці свята, звершували Таїнство  це під час читання паремій : поки священик підводив майбутніх християн до купелі, вірні слухали уривки з Святого Письма.
 
Різдвяні паремії зосереджені на події народження Спасителя. Це старозавітній дотик до тайни явлення Бога. Тексти розкривають перед слухачами чудо народження Месії від Діви - Пресвятої Богородиці, місто Його народження - Віфлеєм, події, що пов"язані з цим святом.

1-ша паремія. З книги Буття читання

Книга Буття - перша книга Старого Заповіту. В ній містяться передання про походження світу, про найдавнішу історію людства та появу юдейського народу. В самій книзі немає вказівки на автора ,однак традиційно вважають, що вона була написана Мойсеєм. Він вважається автором перших п"яти книг Біблії  - Буття, Виходу, Левіт, Чисел та Повторення Закону, що носять назву П"ятикнижжя Мойсея. Згідно з сучасними науковими дослідженнями, Книгу Буття було написано між 1440 та 1400 роками до н.е. , тобто в період між виходом ізраїльтян з Єгипту та смертю Мойсея.

На початку сотворив Бог небо й землю. Земля ж була пуста й порожня та й темрява була над безоднею, а дух Божий ширяв над водами. І сказав Бог: Нехай буде світло! І настало світло. І побачив Бог світло, що воно добре та й відділив Бог світло від темряви. Назвав же Бог світло – день, а темряву назвав ніч. І був вечір і був ранок – день перший. Тоді сказав Бог: Нехай посеред вод буде твердь і нехай вона відділяє води від вод! І зробив Бог твердь і відділив води, що під твердю, від вод, що над твердю. Тож сталося так. І назвав Бог твердь – небо. І був вечір і був ранок – день другий. Тоді сказав Бог: Нехай зберуться води, що під небом, в одне місце і нехай з'явиться суша. І так сталося. І назвав Бог сушу – земля, а збір вод назвав морями. І побачив Бог, що воно добре. Бог сказав: Нехай земля зростить рослини: траву, що розсіває насіння, і плодові дерева, що родять плоди з насінням, за їхнім родом на землі. І так сталося. І вивела земля з себе рослини: траву, що розсіває насіння за своїм родом, і дерева, що родять плоди з насінням у них, за їхнім родом. І побачив Бог, що воно добре. І був вечір і був ранок – день третій (1, 1-13).
 
Перша різдвяна паремія - це уривок з Книги Буття про створення світу. І відразу може постати питання: чому перед Різдвом ми згадуємо про створення світу?
По-перше, таким чином Церква вказує нам на те, Хто саме народжується і Якому Богу ми вклоняємося. Християни визнають народження Того, хто створив Всесвіт. Бог виконує свою обіцянку першим людям і посилає в світ Свого Сина, для того, щоб виправити деформоване та спотворений гріхом та смертю стан людства. До нас приходить Сам Бог.
Крім того, Різдво Христове - це відродження або навіть "перестворення " світу. Як Спаситель скаже пізніше: "Тепер творю все нове". Через Нього народжується нова реальність світу, в якій людина може стати безсмертною і подібною до Бога.

 2-га паремія. З книги Чисел читання

Числа - четверта книга П"ятикнижжя Мойсея. Назва книги пояснюється тим , що в ній даються рекомендації для обчислення юдейського народу, окремих колін, священників та інше. Книга охоплює події між перебування богообраного народу у гори Синай до прибуття "на рівнини Моава, при Йордані, навпроти Ієрихону".

Дух Божий зійшов на Валаама, і заходився він віщувати, мовивши: “Слово Валаама, сина Беора, слово мужа з одкритими очима; Що за красні, Якове, намети в тебе, - Ізраїлю, твої оселі! Вони, немов луки, розкинулись, немов сади понад ріками, немов дуби, Господні саджанці, немов оті кедри, що над водою. Вода ллється з його відер і насіння його у воді обильній; могутніший, ніж Агаг, його володар, і царство його знесеться високо. Той Бог, що з Єгипту його вивів, - для нього він мов буйвіл сильний. Тож пожере він народи йому ворожі, кості їхні поторощить, стрілами їх повбиває. Лягає й спочиває мов той лев, мов та левиця, - хто ж бо його збудить? Благословен, хто тебе благословляє, і проклят, хто проклинає тебе.” Бачу його, та не під теперішню пору; дивлюся на нього, та не зблизька. Зійде бо зірка з Якова, здійметься берло з Ізраїля, боки Моавові поторощить, і розгромить всіх синів Сета. Заволодіють вони Едомом, підпаде Сеїр під ворожу владу, - Ізраїль же зійде вгору. (24, 2-3. 5-9. 17-18).
 
До цієї паремії необхідно підходити з двох позицій. Перша відсилає нас до історичного контексту цього читання. Був собі Валаам, якого один з язичницьких царів покликав до себе, щоб він прокляв народ Ізраїля. І ось Валаам, дивлячись на табір ізраїльтян  , замість того ,щоб виголосити прокляття, починає благословляти його. Він провіщає перемогу Ізраїляв вйні з цим царем. Це пророцтво збувається в конкретній історичній ситуації. Але треба побачити за цими словами і інший, біль глибокий зміст.

Найважливіше міститься не в словах благословення:  Що за красні, Якове, намети в тебе, - Ізраїлю, твої оселі! Прекрасним є сам Ізраїль як вибраний народ Божий. Особливо він є прекрасним, бо саме з нього вийде Месія - Спаситель світу. Тому Валаам каже: Бачу його, та не під теперішню пору. Він знає ,що Спаситель прийде, але в майбутньому . Пророцтво Валаама: Зійде бо зірка з Якова, здійметься берло з Ізраїля. Тут мова йде не просто про зірку Вифлеєма, яку побачили волхви. Ця зірка - образ Самого Христа.

3-тя паремія. З книги пророка Міхея читання.

Книга пророка Михея - 33-тя книга Біблії Приблизний час її написання - це епоха царювання Іоафама (750-735 роки до н.е.). Пророк Михей зазвичай непомітний в тіні свого вчителя пророка Ісаї. Їх пророцтва співзвучні аж до буквальних співпадінь. Але якщо пророк Ісайя був священиком єрусалимського храму, то Михей, судячи з усього, був людиною простою та незнатного роду.

Того дня, - слово Господнє, - я зберу кульгавих і прогнаних далеко позбираю, і тих, що я був зажурив. З кульгавих я зроблю останок, а з порозкиданих далеко - народ могутній. Ти ж, Вифлеєме-Ефрато, занадто малий єси, щоб бути між тисячами Юди. З тебе вийде мені той, хто має бути Володарем в Ізраїлі; його походження із давніх-давен, з днів споконвічних. Тому він лишить їх до часу, коли породить та, що має родити; і тоді останок їхніх братів повернеться до синів Ізраїля. І він стоятиме й пастиме у Господній силі та величі імени Господа, Бога свого. Вони сидітимуть, бо він тоді буде великим аж до кінців землі (4, 6-7; 5, 1-3).
  
"Зберу кульгавих і прогнаних далеко позбираю, " - говорить Господь, даючи обіцянку зцілити сповнений бід народ Ізраїлю.  Ця обіцянка сповнюється після народження Ісуса Христа - і Господь буде царювати над ними на горі Сіон віднині і до віку. В цих пророчих словах ми бачимо вже відкрите майбутнє нового Ізраїлю, тобто новозавітнох Церкви, яка навічно буде Йому вірною.
Крім цього з цього читання ми знаємо, що Месія має народитися у Вифлеємі. Саме тому цар Ірод прикликав книжників і питав їх, звідки прийде Спаситель. Вони ж відповідали, що з Вифлеєму, посилаючись на ці рядки пророцтва.
І в цих рядках ми відчуваємо основний акцент: саме Бог народжується, "Його походження із давніх-давен, з днів споконвічних .

Ще одне важливе свідчення містять рядки " занадто малий єси, щоб бути між тисячами Юди ". Вони вказують, що Господь прийде не в силі і славі, не як переможець, а в образі раба. І народиться не в теплому домі, в десь край міста - в яслах. В богослов"ї це називається кенозісом, "умалінням" Бога, який приймає на себе всі людські немочі і біди. Він перемагає смерть, своїм умалінням - від Бога до людини. Так Господь, рятуючи людей, не порушує в них найголовніше - свободу.

4-та паремія. Пророцтва Ісаї читання.

Книга пророка Ісаї складається з окремих промов, які він виголосив приблизно між 733 та 701 роками до н. е. Основний мотив першої половини книги - викриття народу Ізраїля, що відступив від Бога, а другої - розважання юдеїв, що потрапили до вавилонського полону та пророцтва про прийдешнє Боговтілення.

 Так сказав Господь: Вийде паросток із пня Єссея, і вітка виросте з його коріння. Дух Господній спочине на ньому, дух мудрости й розуму, дух ради і кріпости, дух знання й страху Господнього. Він дихатиме страхом Господнім; він судитиме не як око бачить, і не як вухо чує присуд видаватиме. Він буде по справедливості судити вбогих, по правді оголошувати присуд для бідних у країні. Гнобителя вдарить палицею - своїм словом, безбожного погубить духом своїх уст. Справедливість буде поясом у нього на крижах, а правда підпереже його боки. Вовк буде жити вкупі з ягнятком, леопард біля козеняти лежатиме; телятко й левеня будуть пастися разом, і поганяти їх буде мала дитина. Корова й ведмедиця будуть пастися вкупі, маленькі їхні лежатимуть разочком, а лев, як віл, солому буде їсти. Немовля гратиметься коло нори гадюки, а малятко встромить руку в зміїну нору. На всій моїй святій горі зла не чинитимуть, ні шкоди, бо земля так буде повна знання Господа, як води покривають море. І станеться того часу: корінь Єссея буде знаменом народам; погани шукатимуть його, і житло його буде славне. (11, 1-10).
 
Пророк відкриває нам, що станеться після Другого пришестя Спасителя - Страшний Суд, але найголовніше в цьому читання в іншому. Христос виступає як Той, Хто принесе мир на цю землю. Цей мир буде подібний до райського стану загального примирення та гармонії. Це буде світ,  в якому навіть природні та зрозумілі інстинкти жорстокості між тваринами будуть скасовані. І маленька дитина зможе, нічого не боячись, грати зі змією. Цей приклад, треба сказати, був дуже зрозумілим для жителів Палестини, де дійсно багато небезпечних та ядовитих змій. Пророк ніби говорить: Христос подолає ворожнечу не тільки між людьми, але навіть між тваринами.

І спокій Його буде славою. Спокій - це мир Божий, який спочине між людьми. При цьому треба розуміти, що цей мир прийде не я у казці, просто тому, що прийшов Спаситель. Ні, Бог завжди поважає людську свободу. Це буде внутрішнє рішення кожної людини: приймати цей спокій чи ні. Тому Церква співає на різдвяній Всенощній: "Слава в вишніх Богу, і на землі мир, в людях - благовоління". Мир, який принесе Христос, буде можливий між людьми тільки якщо вони самі цього захочуть - з їхнього благовоління.

5-та паремія. З книги пророка Варуха читання.

Книга пророка Варуха є неканонічною книгою  (тексти Святог Письма, які не дійшли до нашого часу на івріті) Старого Заповіту і приєднується до Книги пророка Ієремії. Основний зміст цього послання: показати юдеям, що всі біди, які їх спіткали, в тому числі руйнування Єрусалима, вавилонський полон, є наслідком їх боговідступництва. Пророк спонукає свій народ до покаяння та закликає чекати втіхи від Бога.

Такий наш Бог; ніхто йому не рівний! Він звідав усі дороги знання і дав його Якову, слузі своєму, Ізраїлеві, улюбленцеві своєму. А потім вона й на землі з'явилась і з людьми перебувала. Вона – це книга велінь Божих, закон, що перебуває вічно. Усі ті, які пильнують її, будуть жити; а ті що покидають її, повмирають. Повернись, Якове, вхопись її; простуй до її блиску, до її світла. Не віддавай іншому своєї слави, своїх пільг – народові чужому! Які ж бо ми, Ізраїлю, щасливі, - бо те, що вгодне Богові, знане нам! (3, 36 – 4, 4).
 
Такий наш Бог; ніхто Йому не рівний! Коли старозавітні пророки величають Бога, то роблять це не тільки для того, щоб нагадати юдеям, від Кого вони відступили. Така похвала Творцю - це втіха в усіх скорботах, які переслідували народ Божий. Пророк нагадує, що їх Бог знайшов всі шляхи премудрості, а це означає ,що тільки від Нього можна отримати справжнє знання.
Потім ми бачимо пряме посилання на Різдво Христове. І знов Церква  нагадує: прийшов саме Бог, воплотився Творець світу, який дасть євангельські заповіді. При цьому підкреслюється досить жорстко: Усі ті, які пильнують її, будуть жити; а ті що покидають її, повмирають.Бог не буде примушувати людину дотримуватись їх, але при цьому попереджає, що чекає на тих, хто цими заповідями знехтує.
 
6-та паремія. Пророцтва Даниїла читання.

Книга пророка Даниїла містить події, які відбувалися з юдейським народом у вавилонському полоні (598–-539 роки до н. е.). Традиційно автором вважають Даниїла - шляхетного юдея, який виховувався при царському дворі. Він мав особливий дар від Бога - розуміти та тлумачити сни, за що цар Навуходоносор наблизив його до себе.
 
Сказав Даниїл Навуходоносору: Ти, царю, дивився - аж ось якийсь бовван великий. Вельми великий був той бовван і незвичайного блиску; стоїть ось він перед тобою й страхітлива його подоба. Голова у того боввана була з щирого золота; груди його й руки - з срібла; живіт у нього й стегна - з міді; голінки у нього - з заліза, а ноги - частково з заліза, частково з глини. Ти дивився на нього, аж відірвався від гори, без допомоги рук, камінь і вдарив у боввана, в залізні та глиняні його ноги, й розбив їх. Тоді все вмить потрощилось - залізо, глина, мідь, срібло й золото, й стало, ніби полова на току літом; вітер же так розвіяв те, що й сліду не зосталось від того, а камінь, що вдарив у боввана, зробивсь великою горою й заповнив усю землю. Оце сон! Скажемо перед царем, що він означає. За часів тих царів небесний Бог здвигне царство, що не розпадеться повіки, і його влада не перейде до іншого народу; воно повалить і потрощить усі ті царства, а само стоятиме повіки, так, як ти бачив, що камінь відірвався був від гори без допомоги руки й розвалив залізо, мідь, глину, срібло й золото. Великий Бог показав цареві, що буде після того. Це правдивий сон, і виклад його певний (2, 31-36.44-45).
 
Образ каменя, який відірветься від гори без допомоги рук - це вказівка на надприродне народження Спасителя від Діви Марії. Цей камінь потрощив залізо, мідь, глину, срібло і золото. Частини бована - це язичницькі царства, які загинуть, тому що Бог небесний піднесе царство, яке довіку не буде зруйноване. Що це за Царство? Новозавітня Церква, в якій люди будуть вклонятися не ідолам, а Христу. Кінець язичницьких царств - це кінець ідолопоклонства. Тому Царство Христове перемагає не силою та зброєю, а духовно, смертю та воскресінням Спасителя.

7-ма паремія. Пророцтва Ісаї читання

Хлоп'ятко нам народилося, сина нам дано; влада на плечах у нього; і дадуть йому ім'я: Чудесний порадник, сильний Бог, Отець довічний, Князь миру. Щоб збільшити владу в безконечнім мирі на престолі Давида і в його царстві, щоб його утвердити й укріпити справедливим судом віднині і повіки, - ревність Господа сил це чинить (9, 5-6).
 
Ми чуємо Його дивовижні імена: Чудесний, Порадник, Бог сильний, Отець вічності, Князь миру. Ім"я Його: великої ради Янгол перекладається як "вісник", бо Госопдь своїм воплоченням приносить нам вість про спасіння. Чудний Він, бо Його краса відмінна від нашої. Кріпкий, бо це саме той Бог, на Якого можно сподіватися, Який не залишить ніколи. Князь світу - тому що говорить Христос в Євангелії: Нині князь світу цього вигнаний буде геть" - голова гріховного суспільства, або сатана, який воскресінням Господа буде вигнаний. Тоді на землі запанує справжній Князь світу. Отець вічності - тому що сама вічність існує тільки завдяки тому, що є Бог. Він - її Отець.

8-ма паремія. Пророцтва Ісáї читáння

Тоді заговорив Господь знову до Ахаза, кажучи: «Проси собі знаку в Господа, Бога твого, або глибоко з-під землі, або вгорі високо!» Ахаз же відказав: «Не проситиму і не буду спокушати Господа.» Тоді він сказав: «Слухайте ж, доме Давида: мало з вас докучати людям, що докучаєте ще й Богові моєму? Оце ж сам Господь дасть вам знак: Ось Діва зачала, і породить сина і дасть йому ім'я Еммануїл, що означає: з нами Бог. Знайте ж, народи, та тремтіть! Вважайте, всі далекі землі! Озбройтесь та тремтіть! Озбройтесь та тремтіть! Задумуйте задуми, та вони не вдадуться; давайте накази, та вони не здійсняться, бо з нами Бог!» (7, 10-14. 8, 9-10).

З нами Бог - головний пафос останньої різдвяної паремії. "З нами", тому що Бог ніколи не відступає від своєї Церкви. "З нами" - Він народився, ятав людиною. І ми чуємо надзвичайно точне пророцтво, пов"язане зі святом Різдва Христового:  Ось Діва зачала, і породить сина і дасть йому ім'я Еммануїл, що означає: з нами Бог.В цьому читанні ми знов зустрічаємо нашарування відразу двох пророцтв. Тут важливо зрозуміти, що будь-яке старозавітне пророцтво - це особливий за структурою текст. В ньому часто відсутня звична для нас лінійність і послідовність. В один контекст раптом може включатися зовсім інший. Саме це і відбувається в цій паремії.
З одного боку, пророцтво пов"язане історично з часом життя пророка Ісаї ,коли на чолі Ізраїля стояв цар Ахаз. Він ,злякавшись великого війська асирійського царя, що рухалось на нього, вирішив підкупити його, замість того, щоб поластися в усьому на волю Божу. І тоді пророк, докоряючи Ахазу в маловірстві, провіщає його майбутнє. Але всередині цього пророцтва ми бачимо інший зміст, який спрямовує нас до подій народження Спасителя. І тоді починають проступати зовсім інші символи і образи. Ворог, що насувається, - головний ворог всіх людей - смерть. Бог приходить в цей світ для того, щоби цього ворога перемогти.
Закінчується остання паремія словами: Задумуйте задуми, та вони не вдадуться; давайте накази, та вони не здійсняться, бо з нами Бог!  Про кого тут йде мова? Про тих, хто вибрав правду цього занепалого світу, а, значить, бореться з християнством, тому що воно здається їм непотрібним, невигідним, навіть, ворожим. Та вони нічого не зможуть зробити з Церквою, тому що з нами Бог. І це багаторазово повторюється в Писанні. "Створю Церкву Мою, і врата ада не здолають ЇЇ," - говорить Христос. "Якщо Бог за нас, хто проти нас?," - відгукується апостол Павло.
Бог переможе і перемагає. Тому що Він -Цар Всесвіту, і є ті, хто готові відгукнутися на Його заклик. Свято Різдва Христового - це радість цих людей, нового "народу Божого" - Церкви, яка не може тепер мовчати і виголошує "З нами Бог!" 

Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.

Приватбанк
 4149 6293 1322 1459

4149 4390 0091 7074


або
5169 3305 1630 1279
РГ ХРАМ СВЯТОГО ІОАНА БОГОСЛОВА