Святі рівноапостольні Костянтин та Олена

02 червня 2018
3 червня Свята Церква молитовно згадує  святого імператора Костянтин Великий і його мати царицю Олену, які вшановуються в  лику «рівноапостольних» за великі заслуги перед Церквою щодо поширення християнської віри.

Імператор Костянтин I (Костянтин Великий) був сином цезаря, а потім і августа, Констанція I Хлора та святої рівноапостольної Олени.
У той час величезна Римська імперія була розділена на Західну та Східну. На чолі імперії знаходилися два самостійних імператора, що мали співправителів. Одним з співправителей був батько Костянтина, який керував західною частиною Римської імперії. У 305 році, після відставки імператорів Діоклетіана та Максиміана, Констанцій I Хлор стає одним з імператорів разом з Галерієм.
Батько Костянтина, незважаючи на свою приналежність до язичництва, був терпимим до християн, не переслідував їх в керованих ним країнах, чого не можна сказати за решту Римської імперії, де християни піддавалися жорстоким гонінням.
У 306 році Констанцій Хлор, перебуваючи на смертному одрі, рекомендував легіону свого сина, Костянтина, в якості наступника. Воїни глибоко поважали Констанція та після його смерті проголосили Костянтина імператором Галлії та Британії.
Явища хреста на небі
Ставши імператором, Костянтин почав боротьбу за своє царювання.
У 310 році завершилося його протистояння з імператором Максиміаном Геркулієм. Однак, вже в 312 році Костянтин був втягнутий в нову війну з кесарем Максенцієм, сином Максиміана. Під час цієї війни, незадовго до рішучої битви, в полуденний час, коли сонце вже почало хилитися до Заходу, Костянтин на власні очі побачив на небі сяючий хрест з написом: «Цим перемагай». Вночі в сновидінні Господь з'явився йому з тим же знаменням хреста і сказав, що цим знаменням він переможе ворога. Наступного дня, за наказом Костянтина, на всіх знаменнях його війська були зроблені зображення святого хреста.
Здобувши перемогу над Максенцієм, Костянтин урочисто увійшов в Рим і тут на площі звелів поставити свою статую з хрестом у правій руці і з написом: «Цим рятувальним прапором я врятував місто від ярма тирана».
Після цієї перемоги імператор Костянтин разом зі своїм зятем Ліцинієм видав в Мілані перший маніфест, що дозволяв всім без страху приймати християнство. Другим маніфестом, підписаним ним же в 313 році, пропонувалося повернути християнам місця богослужбових зборів і все нерухоме майно, відібране під час гонінь.
Тим часом, відносини імператорів Костянтина та Ліцинія стають напруженими. Це призводить до відкритого протистояння, яке закінчується незаперечною перемогою Костянтина. Ліциній позбавляється престолу, відкривши шлях Костянтину до одноосібного правління Римською імперією. Ставши повноправним правителем, Костянтин поширює дію Міланського едикту і на східну частину імперії. Завдяки Костянтину, християни вперше отримали можливість відкрито сповідувати свою віру в Христа.
Константинопіль
Імператор Костянтин, відмовившись від язичництва, заснував нову християнську столицю на берегах Босфору і запросив християнських єпископів урочисто освятити її, назвавши Константинополем. Костянтин був глибоко переконаний, що тільки християнська релігія зможе об'єднати величезну різнорідну Римську імперію. Тому він всіляко підтримував Церкву, повертав із заслання сповідників-християн, будував церкви, піклувався про духовенство.
Перший Вселенський Собор
Мирне співіснування християнської Церкви було порушено безладдям, які виникли всередині Церкви, та розбратами від єресей, що з’явилися.
Але особливо згубною для Церкви виявилася єресь Арія, що виникла на Сході, який насмілився відкинути Божественну сутність Сина Божого та навчати про тварність Іісуса Христа.
За наказом імператора, був скликаний в 325 році Перший Вселенський Собор в місті Нікея, на якому були присутні 318 єпископів, серед яких були не тільки єпископи-сповідники в період гонінь, але й єпископи, які в подальшому стали одними з найбільш шанованих святих на Русі – святителі Миколай Мирлікійський та Спиридон Тримифунтський.
Імператор брав активну участь в засіданнях Собору, намагаючись зберегти в чистоті християнську віру. Зрештою, єресь Арія була засуджена, і для підтвердження цього було складено Символ віри, в який був внесений термін "Єдиносущний Отця", назавжди закріпив у свідомості православних християн істину про божественність Іісуса Христа, який прийняв людську природу для спокутування всього людського роду.
Пошуки Хреста Господнього
У той час цариця Олена, яка була християнкою, у віці близько 80 років робить подорож в Єрусалим для пошуку Хреста Господнього. Сократ Схоластик пише, що це вона зробила після того, як отримала вказівку уві сні. Отримавши підтримку в своєму починанні від Костянтина, Олена відправилася в паломництво:
«... Божественний Костянтин відправив зі скарбами блаженну Олену для відшукання животворящого Хреста Господня. Єрусалимський Патріарх, Макарій, зустрів царицю з належною честю і разом з нею відшукував бажане Животворяще Древо, перебуваючи в тиші і старанних молитвах і пості» («Хронограф» Феофана).
Промислом Божим, Животворящий Хрест був, чудесним чином, знайдений в 326 році. Перебуваючи в Палестині, свята цариця багато зробила на користь Церкви. Вона наказала звільнити всі місця, пов'язані із земним життям Господа та Його Пречистої Матері, від всяких слідів язичництва, повеліла спорудити в цих пам'ятних місцях християнські церкви. Над печерою Гробу Господнього сам імператор Костянтин повелів спорудити чудовий храм на славу Воскресіння Христового.
В ході розкопок свята цариця Олена знайшла не тільки Хрест, а й чотири цвяхи і Титло INRI.
Згідно Сократу Схоластику, імператриця Олена розділила Животворящий Хрест на дві частини: одну помістила в срібне сховище і залишила в Єрусалимі «як пам'ятник для наступних істориків», а другу відправила своєму синові Костянтину, який помістив її в свою статую, встановлену на колоні в центрі Костянтинової площі.
На зворотному шляху з Єрусалиму Олена заснувала ряд монастирів, де залишала частки знайдених нею реліквій.
Після повернення, цариця Олена прожила ще кілька років і мирно спочила в Костянтинополі (приблизно в 330 році).
Святий Костянтин активно продовжував брати участь в церковних справах, в освіті та поширенні віри. Свій земний шлях він закінчив 21 травня (3 червня за новим стилем) 337 року, після того, як прийняв Святе Хрещення, до якого готувався все життя.
Святий Костянтин був похований в церкві святих Апостолів, в заздалегідь приготовленій ним гробниці.