Фомина неділя

14 квітня 2018
З давніх часів восьмий день після Великодня, як закінчення Світлої седмиці, святкувався особливо. Він названий Антипасхою, що означає «замість Пасхи».
 
Цього дня оновлюється пам'ять Воскресіння Христового, тому він ще називається неділею оновлення. В Євангеліє, що читається на Літургії, розповідається про явлення воскреслого Спасителя Своїм учням. Особливе місце серед них займає апостол Фома, який не був присутній при цих подіях.
 
Святий апостол Фома був рибалкою та походив з галілейського міста Пансади. Почувши благовістя Ісуса Христа, він все залишив і пішов за Ним. За Церковним Переданням, їм засновано християнські Церкви в Палестині, Месопотамії, Парфії, Ефіопії та Індії. Проповідь Євангелія апостол засвідчив мученицькою смертю. За навернення до Христа сина і дружини правителя індійського міста Меліапора (Меліпура) святий апостол був кинутий до в'язниці, зазнав тортури, і, нарешті, пронизаний п'ятьма списами, відійшов до Господа. Частини мощів святого апостола Фоми є в Індії, Угорщині і на Афоні.
 
В Євангелії від Іоанна читаємо (Ін.20:19-31):
 
Того ж дня першого в тижні, коли вечір настав, а двері, де учні зібрались, були замкнені, бо боялись юдеїв, з'явився Ісус, і став посередині, та й промовляє до них: Мир вам!
І, сказавши оце, показав Він їм руки та бока. А учні зраділи, побачивши Господа.
Тоді знову сказав їм Ісус: Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю!
Сказавши оце, Він дихнув, і говорить до них: Прийміть Духа Святого!
Кому гріхи простите, простяться їм, а кому затримаєте, то затримаються!
А Фома, один з Дванадцятьох, званий Близнюк, із ними не був, як приходив Ісус.
Інші ж учні сказали йому: Ми бачили Господа!… А він відказав їм: Коли на руках Його знаку відцвяшного я не побачу, і пальця свого не вкладу до відцвяшної рани, і своєї руки не вкладу до боку Його, не ввірую!
За вісім же день знов удома були Його учні, а з ними й Фома. І, як замкнені двері були, прийшов Ісус, і став посередині та й проказав: Мир вам!
Потім каже Фомі: Простягни свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади до боку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!
А Фома відповів і сказав Йому: Господь мій і Бог мій!
Промовляє до нього Ісус: Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!
Багато ж і інших ознак учинив був Ісус у присутності учнів Своїх, що в книзі оцій не записані.
Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім'я Його!
 
Будь-який уривок з Євангелія – це не просто свідоцтво про подію, але й розповідь, яка спонукає до розумів. І ось ці сторінки ставлять перед нами питання віри. Як писав архієпископ Аверкій (Таушев): Бог відкриває Фомі два шляхи віри. Один – вкласти пальці в Його рани і чуттєвим шляхом повірити в реальність Воскресіння. Інший – вищій шлях віри, коли людина не шукає знамення, не вимагає дива, а вірує словесному свідоцтву і вченню Христа. «Віра  - то підстава сподіваного, доказ небаченого», - напише апостол Павло в Посланні до євреїв.
 
Цікавий погляд на питання «невір'я» апостола Фоми наводить в своїй проповіді митрополит Антоній Сурозький
 
Ми сьогодні звершуємо пам'ять апостола Фоми. Про нього всі згадують як про того, хто піддав сумніву Воскресіння Христове, коли йому про це розповіли інші учні. І ми рідко ставимо собі питання про те, хто ж він був, якою він був людиною, чому поставив це запитання, як він міг сумніватися.
Про апостола Фому ми читаємо тільки двічі в Євангелії, крім того місця, де згадується його обрання Спасителем на апостольство. І перше місце таке значуще: коли Христос Своїм учням говорить, що Йому належить повернутися в Юдею, щоб воскресити Свого друга Лазаря, то учні намагаються вмовити Його залишатися подалі від вбивчого, небезпечного Єрусалиму. І тільки Фома говорить: підемо з Ним і помремо з Ним… Ще до Воскресіння Христового, коли учні бачили у Христі тільки наставника, Фома був готовий з любові і по вірності до Нього просто померти з Ним – тільки померти, не захистити Його, ні на що не сподіватися, а просто з Ним розділити Його долю.
І ось ця людина, яка з такою вірністю готова була розділити зі Спасителем смерть, ставить іншим учням питання: Чи можливо це? Вони йому розповідають, що бачили воскреслого Христа, а він цьому не може повірити. Чому? Чи не тому, що до Святої П'ятидесятниці, до того, як Дух Святий зійшов на апостолів, вони залишалися тими ж боязкими, часто нерозуміючими, часто непевними людьми? Як Фома міг повірити, що воскрес Христос, коли єдине свідоцтво про Його воскресіння було в тому, що ці учні радіють – і все одно залишаються тими самими людьми, які не змінилися, які нічим не відрізняються від того, чим вони були раніше? Щоб прийняти звістку про воскресіння, йому була потрібна інша достовірність, ніж просто радісні слова апостолів, тому що він розумів, що якщо воскрес Христос, то все на світі змінилося, що останнє слово не за смертю, а за життям, що остання перемога не за людиною, а за Богом, що любов перемогла, а не ненависть, що ми живемо тепер в новому світі ,тому що Бог увійшов у цей світ і його перетворив в світ вічного життя… І коли Спаситель встав перед ним, Фома увірував, тому що в Спасителі було сяйво вічного життя, тому що Він постав перед учнями вже не як Ісус з Назарету, Який був їхнім учителем, а як воскреслий Господь, в силі і славі Свого Воскресіння – однак з руками й ногами, і боком, що були пробиті цвяхами та списом.
 
Ще одна традиція була характерна для цього дня. За часів перших християн на Великдень хрестили оголошених. Увесь Світлий тиждень вони носили особливий білий одяг, який знімали на восьмий день. «Радістю цього дня завершується пасхальне святкування, тому що сьогодні змінюється одяг неофітів, але таким чином, що білизна одягу назавжди залишається в серці», - пише Августин Іппонський в слові на «октаву Пасхи»
Збереглися свідчення, що перші християни шанували Антипасху, присвячуючи весь день молитві, читанню Євангелія та участі у богослужіннях. Наслідуємо ж їхній приклад, та вшануємо Фомину неділю перебуванням на богослужіннях.