Православна абетка: амінь-це істина

29 квітня 2020
Саме так перекладається це слово з єврейської мови. Увійшло воно до християнського богослужіння без перекладу. Ця завершальна формула в молитвах і псалмах має підтверджувати істинність промовлених слів. Скільки разів упродовж богослужіння вживається це слово? Чи всі християнські Церкви вживають саме слово “Амінь”? І чи іудеї теж ним послуговуються досі?

Серед слів, які використовуємо під час молитви без перекладу на українську мову з єврейського, чи то грецького оригіналу, безумовно, найвідомішим словом є «амінь». Ним закінчується кожна православна молитва. Тому, порахувати кількість вживання цього слова не є можливим – скільки молитов – стільки й повторюємо по їх закінченню слово «амінь».
Слово «амінь» маючи древньоєврейське походження, наділене наступними значення: безперечно, воістину, безумовно, або просто – «так». Вчені стверджують, що воно з’явилося як похідне від слова, що має значення твердості, міцності, вірності. Сказати «амінь» означає скріпити те, що було сказано, підтвердити те, що промовлені слова визнані правдивими, авторитетними та вартими довіри. Говорячи «амінь» під час богослужіння християни висловлюють свою участь у спільній молитві та показують, що зміст молитви прочитаної в храмі поділяється всією общиною.
У Старому Завіті слово «амінь» може мати значення близьке до нашого вислову «нехай буде так» – (Наприклад, Єрем.28:6) В такому значенні це слово перекладалося у перекладі Біблії – Вульгаті. Тим не менше, в Псалтирі його часто залишали без перекладу, вбачаючи в ньому усталену та відому всім релігійну формулу.

У деяких грецьких перекладах Святого Писання (зокрема Септуагінті) використовується вже грецьке слово – «аліфОс» (Див. 3 Цар.1:36, Єрем.11:3-5) Цим словом стверджувалася клятва на суді у священиків (Чис. 5:20,22 ). Дуже рано слово «амінь» стало богослужбовим (Юдиф. 15:9-10). З таким значенням воно відоме в Новому Завіті.( Об’яв.5:14, 19:4, 1 Кор.14:16, )
«Словом: амінь, зауважує з приводу останнього місця блажений Ієронім, підтверджується істинність сказаних слів, тому й ап. Павло говорить: не може будь-хто сказати: амінь, тобто, підтвердити істинність, не розуміючи її». А оскільки правдивість сказаного дуже часто підтверджувалася клятвою, то деякі з древніх отців і вчителів церкви розглядали вислів «амінь», як своєрідний спосіб клятви.
«У церкві, каже Іоан Златоуст, існував звичай, щоб народ виголошенням слова: амінь, висловлював свою згоду на проголошувані єпископом подяки Богу».
«Після того, як предстоятель, пише Юстин мученик, звершить молитви та подяку Богу, весь присутній народ висловлює своє схвалення словом: амінь».
На свідчення віри в Христа, причасники Тіла та Крові Господньої відповідали священику «амінь», як про це вказують Апостольські постанови та інші правила.
В молитвах благального характеру даний вираз висловлював бажання, або прохання про виконання просимого. Таке, за словами святого Кирила Єрусалимського значення слова амінь в молитві “Отче наш”.
І, нарешті, якщо молитва носила характер обітниці, то промовляючи в кінці «амінь», за словами блаженного Августина, людина публічно вказувала свої наміри виконати обіцяне.
Це слово широко використовують у своїх релігійних практиках не лише християни, але й юдеї та мусульмани.
В деяких випадках, особливо в Псалтирі, аналогом слова «амінь» є інше єврейське слово – «сЕла», що має значення «зупинись та будь уважний».
Мусульмани використовують слово «амінь» коли звершують намаз, після прочитання першої сури Корану.
Чимало староукраїнських світських текстів закінчувалися цим словом, у значенні «все написане – правда».
Навіть коротке вивчення етимології, історії використання цього слова допоможе нам більше зрозуміти зміст молитов та священнодійств, на яких ми так часто кажемо «амінь!»

прот.Євген Заплетнюк