Неділя 7-ма після П’ятидесятниці

Богослови порахували, що в Євангелії від Матвія титул «Син Давидів» відіграє значну роль і зустрічається десять раз. Це більше, ніж у всіх інших Євангеліях разом. Лука вживає його чотири рази (3:31; 18:38-39; 20:41). Марк – тричі (10:47-48; 12:35). Іоанн – не вживає жодного разу. Зовсім не випадково Матвій називає Христа Сином Давидовим вже у першому вірші Євангелія.
Згідно з Матвієм, сліпці були першими, хто прилюдно назвав Ісуса Сином Давидовим. У цьому випадку тілесна сліпота не заважала їм бачити істину, але ця історія має різні тлумачення.
Ми читаємо і уявляємо, як біжать два сліпці за Ісусом Христом і благають Його: «Сину Давидів, зціли нас грішних». Як вони могли бігти, не бачачи нічого? Настільки велика була віра цих сліпців, що вони невтомно слідували за Христом, незважаючи на те, що Він не обертався до них і не відповідав на їхні відчайдушні крики. Настільки велика була їхня віра, що вони супроводжували Ісуса до самого будинку, в який Він прямував. І хоча цей був будинок чужий для сліпців і незнайомий, вони осмілилися увійти за Христом. Вони відчували: тепер прийшов час їх зцілення — тепер або ніколи! Сліпці знали, що в усьому світі не існує живої Людини, крім Христа, Який може повернути їм зір.
У той час євреї знали, що прийде Месія з коліна Давидового, але ніхто не сприймав Ісуса Христа як Месію. А ось ці два сліпих ніби усвідомили, що це дійсно так. І підтвердили те, що Він є Месія, бо вони сказали, що Він є син Давидів.
Ісус побачив їхню віру, але хотів упевнитися: вони відчули істину розумом, чи все ж таки своїм серцем. Він їх запитав: «Чи віруєте, що я вчиню це вам?» І вони відповіли: «Так, віруємо». Тоді Він впевнився, що вони вірують усім своїм єством, доторкнувся до їхніх очей і зцілив їх. Він наказав їм, щоб нікому про це не говорили. Але, коли вони зцілилися, така велика радість з’явилася у них в душі, що вони прославляли Ісуса і славили Бога. І говорили всім, яке чудо з ними сталося.
Здавалось би, на перший погляд, вони сотворили непослух Господу. Вони не послухали Його повелінь. Деякі богослови саме так і трактують це Євангеліє. Ми часто отримуємо від Бога бажане, а потім не змінюємось, продовжуючи жити, як раніше. Ми невдячні, егоїстичні, багато говоримо зайвого.
Але можна і так зрозуміти, що Ісус Христос проявив скромність. Він не прагнув слави через те, що Він зцілює. Нам важко уявити, що ті сліпці ніколи не бачили світ навколишній. І тут вони прозріли і побачили який він прекрасний. Як чудово все, що створив Творець. Побачили Господа нашого Ісуса Христа, Який стояв перед ними. І вони возславили Бога. Дійсно, це така благість була на їхній душі, що вони не могли змовчати. Згадаймо також, як Господь десять прокажених зцілив. І Господь сказав їм піти показатися первосвященикам. І подякувати вернувся тільки один самарянин.
Так і тут вони прославили Господа. Тому що таке не можна стримати у своїй душі, хочеться поділитися з ближніми, з усіма. Ми бачимо, що зцілення їхнє духовне відбулося раніше зцілення фізичного. Так як вони уже прийняли віру в своє серце – вони були зцілені. Господь на це їх і перевірив.
Чому Ісус заборонив їм розголошувати це диво? По-перше, тому що Він не шукає ніякої слави і хвали від людей. По-друге, щоб показати: те, що Він робить для людей, Він робить з співчуття та любові до них, як би зробив батько для  дітей своїх. По-третє, щоб цим надати урок людям , що всяку справу благу потрібно робити на славу Божу, а не з марнославства; «Нехай ліва рука твоя не знає, щo робить права» (Мт 6, 3). А по-четверте, Господь знає — і хотів би, щоб це пізнали і люди — добро не може бути прихованим. Бо сліпі волею-неволею не могли не розголосити про Ісуса по всій тій країні. Якщо язик їх і мовчав, їхні очі говорили. Якщо вони навіть і хотіли промовчати, сила Божа все таємне робить явним.
Тільки пішли зцілені сліпі, як знову до Господа йдуть за допомогою. Німий біснуватий! Ні розуму, щоб породити слово, ні мови, щоб його вимовити. Господь не питає його про віру, бо як біснуватий може вірувати? І як може німий сповідати віру? Але Господь бачить віру тих, котрі привели його. Сказано, що спочатку Господь вигнав біса, і тільки після того німий заговорив. І це чудо показує, що Господь завжди відразу проникає в глибину, в самий корінь зла. У німому був злий дух, він-то і пов’язав людині мову. Необхідно було вигнати злого духа, і всі його узи і пута, якими він пов’язував хворого, зникли б самі собою. Тому Господь спочатку виганяє біса, а потім дає людині дар розмовляти.
Як знесилені змарнілі подорожні в пустелі поспішають до єдиного знайденого джерела води, так і люди, які потребують здоров’я, мудрості, сили, доброти, поспішають до Господа Ісуса Христа, до єдиного Джерела всіх цих благ. А Джерело це — невичерпне, і ніхто, прийшовши до Нього, не відходить не напившись.
Ми теж можемо доторкнутися до єдиного Джерела благ.
У неділю, о 9 годині, в нашому храмі Літургія. Відчуємо дух Євангелія. Головне прагнути, непрестанно просити у Господа  і вірити як сліпці. І коли в нас Господь запитає: «Чи вірите, що Я можу це зробити?», -  наша відповідь буде: «Так, Господи, Віруємо!»