Димитрівська поминальна субота

03 листопада 2017
Молитва за померлих хрещених родичів та близьких — щоденний обов’язок кожного християнина. Проте є в році шість днів (так званих «батьківських» субот), у які Церквою встановлено особливе поминання «одвіку спочилих» , тобто в усі часи померлих побратимів у вірі. Одна з таких субот називається Димитріївською (бо вона завжди передує дню пам’яті святого великомученика Димитрія Солунського). 
Суботній день призначено для особливого поминання померлих не випадково — саме у Велику Суботу (напередодні Свого Воскресіння) Господь наш Іісус Христос перебував у Гробі.
 Маючи віру в безсмертя душ праведників, у воскресіння після смерті, Страшний Суд та останню відплату кожному по ділам їх, Церква Христова не залишає своїх померлих без молитви. Особливо ж у перші дні після смерті фізичного тіла, та в дні загального поминання спочилих. Вірні моляться за близьких своїх на третій, дев’ятий і сороковий дні, а також в дні роковин їхнього переставлення.
У дні поминання спочилих православні християни передають у храм записки з іменами своїх покійних родичів. При цьому потрібно пам’ятати, що в ці записки треба вносити імена тільки тих померлих, які за життя були охрещені, тобто були членами Церкви. Про нехрещених же треба молитися вдома або над їх могилою на цвинтарі.
Під час поминання ми запалюємо свічки. Це наша жертва Богові, а також символ щирої молитви. Тому, коли християни ставлять свічки, то вони обов’язково в цей момент просять Бога про спокій їхніх близьких, називаючи імена спочилих родичів.
Є ще один добрий звичай у Церкві. У дні поминання віруючі приносять до храму поживу. Ця їжа освячується під час богослужіння і потім роздається всім, хто забажає. Ми знаємо і віримо, що людина, яка дістала це частування, перед трапезою помолиться “за всіх, що тут нині поминаються”, і до молитви кожного з нас приєднається її подячна молитва. З цим звичаєм пов’язаний також інший, подібний до нього: подавати милостиню з проханням помолитися за спочилих.
Історія встановлення Димитрівської поминальної суботи походить від князя Димитрія Донського, який народився 26 жовтня за старим стилем (8 листопада стилю нового). В часи його князювання хан ординський Мамай привів на Русь усю свою орду. Дмитро Донський прийшов до Сергія Радонезького за порадою: “Чи йти на борню проти такого сильного ворога?” Преподобний благословив князя словами: “Повинно тобі, государю, попіклуватися про ввірене тобі від Бога христоімените стадо, і з поміччю Його отримаєш перемогу”. При цьому дав йому двох монахів: Олександра Пересвіта та Андрія Ослабю.
На Куликовому  полі, у 1380 році, великий князь залишився звитяжцем. Ця блискуча перемога над татарами стала початком визволення Русі від ординського поневолення. Повернувшись з поля битви, князь прийшов до преподобного Сергія. І тут, звершивши поминання ратників, що загинули, запропонував церкві творити поминання убієнних воїнів в суботу, перед днем свого ангела, 26 жовтня (8 листопада). З того часу ця субота й стала поминальною. З віком вона втратила своє значення згадування лише воїнів, і стала всезагальною батьківською поминальною суботою, тому в цей день православні християни звершують пам’ять усіх своїх спочили родичів так само, як і в інші “батьківські” поминання.
 
Напередодні ввечері в храмах звершується особлива поминальна служба, яка називається Парастасом. Парастас перекладається з грецької  як "клопотання" і являє собою наше  клопотання і стояння перед Богом за тих, чий земний час вже безповоротно минув, і кому ми вже більше нічого не можемо дати, крім пам"яті і нашої молитви. 
Нагадуємо, що у п`ятницю о 17.00 в нашому храмі буде відправлена Всенічна з Парастасом, а помінальна Літургія служитиметься в субботу, початок о 8.30. На цих службах читаються записки за померлих.