Вербна неділя

Тропар свята
 
Загальне воскресіння перед Твоїм стражданням запевняючи, з мертвих воскресив єси Лазаря, Христе Боже. Тому і ми, як діти, несучи знамена перемоги, виголошуємо Тобі, Переможцеві смерті: осанна в вишніх, благословен, хто йде в ім'я Господнє.
 

Перед Страсним тижднем Православна Церква святкує велике свято, яке є одним з 12 найбільших свят року – Вхід Господень в Єрусалим. Про цю величну подію, яка відбувається напередодні страждань Спасителя, досить докладно розповідають всі чотири Євангелісти. На Літургії в цей день читається слова з Євангелія від Іоанна (Ін. 12:1-18)
 
Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфанії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих. ² І для Нього вечерю там справили, а Марта прислуговувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли. ³ А Марія взяла літру мира, з найдорожчого нарду пахучого, і намастила Ісусові ноги, і волоссям своїм Йому ноги обтерла... І пахощі мира наповнили дім! ⁴ І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріотський, що мав Його видати: ⁵ Чому мира оцього за триста динарів не продано, та й не роздано вбогим? ⁶ А це він сказав не тому, що про вбогих журився, а тому, що був злодій: він мав скриньку на гроші, і крав те, що вкидали. ⁷ І промовив Ісус: Позостав її ти, це вона на день похорону заховала Мені...⁸ Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте! ⁹ А натовп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприходили не з-за Ісуса Самого, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих. ¹⁰ А первосвященики змовилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти, ¹¹ бо багато з юдеїв з-за нього відходили, та в Ісуса ввірували. ¹² А другого дня, коли безліч народу, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус, ¹³ то взяли вони пальмове віття, і вийшли назустріч Йому та й кричали: Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! Цар Ізраїлів! ¹⁴ Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано: ¹⁵ Не бійся, дочко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи на ослі молодому! ¹⁶ А учні Його спочатку того не зрозуміли були, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому. ¹⁷ Тоді свідчив народ, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гробу, і воскресив його з мертвих. ¹⁸ Через це й зустрів натовп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо. 
 
 Напередодні святкування Входа Господнього в Єрусалим, в суботу, Церква згадує ще одну дивовижну подію євангельської історію: воскресіння Лазаря. Христос воскресив Свого друга Лазаря, який вже чотири дні перебував у гробі.
 
Таке диво за декілька днів до Своєї смерті Христос явив не випадково. Він знав, що наближаються Його останні дні. Знав, що багато хто зречеться його. Тому бажаючи підкріпити віру Своїх учнів, дарувати їм надію на життя вічне, Господь являє Свою божественну силу, якій підвладна смерть. Чудо воскресіння стало прообразом Воскресіння Христового, і разом з тим майбутнього загально воскресіння.
 
З Віфанії до Єрусалиму Господь відправляється верхи на молодому осляті. Багато людей вийшли Йому на зустріч, вигукуючи : «Осанна! Благословен, Хто йде в ім'я Господнє!» Люди скидали з себе одяг і вистеляли ним шлях Спасителю, інші зрізали пальмове віття і несли його в руках. Так, за юдейським звичаєм, зустрічали царів або переможців.

Народ, окрилений і вражений воскресінням Лазаря, був готовий повірити, що перед ним дійсно Месія, про якого провіщали пророки, Спаситель, який прийде, щоб визволити юдеїв від влади іноземних царів. Однак, мало хто з тих, що зустрічали Христа хвалебними вигуками, були готові прийняти справжнє спасіння, яке приніс людям Господь: викуплення з рабства гріха та смерті.

Не всі змогли прийняти ці дари Божественної милості та зрозуміти, що не для земного царювання прийшов Спаситель. Пройде декілька днів, і радісне «Осанна» зміниться на жорстоке та немилосердне «розіпни, розіпни Його!»
 
В Православній Церкві свято Входу Господнього в Єрусалим називають ще Неділею Ваїй – ця назва походить від звичаю зустрічати його з віттям фінікової пальми. На наших теренах пальмове віття заміняють на вербу, в саме свято має назву Вербна неділя.
 
Як для Спасителя цей день передує Його Хресному шляху, так і для всіх православних християн він розпочинає дні особливо суворого посту та молитов- дні Страсного Тижня, в які ми згадуємо Христові страждання. Великій піст добігає кінця. Для християнина він символізує хресний шлях на Голгофу разом зі Спасителем і нагадує про головну ціль його життя - спасіння душі.
 
 Проповідь митрополита Антонія Сурозького на Вербну неділю. 
  
Ми вступаємо сьогодні в страсні дні Господні, в час, коли згустилася темрява і коли піднімається зоря нового світла, зоря вічності, зрозуміла лише тим, хто разом з Христом вступає в цю пітьму. Це – темрява і напівморок, де змішалася правда й неправда, де змішалося все, що лише може бути змішане: Вхід Господній в Єрусалим, такий урочистий, сповнений такої слави, водночас весь побудований на страшному непорозумінні. Жителі єрусалимські зустрічають Спасителя Христа урочисто і радісно, тому що чекають, що він звільнить Свій народ від політичного гніту; і коли з’ясується, що Спаситель прийшов звільнити людей і весь світ від гріха, від неправди, від відсутності любові, від ненависті, тоді від нього відвернуться з гіркотою, розчарованістю, і ті, хто так урочисто його зустрічав, перетворяться на ворогів. І протягом всього тижня, весь час темрява, сутінки чергуються з проблисками світла...
 
І ми повинні вступити в ці сутінки. Ми повинні не лише з Христом, але разом з усіма тими, хто тоді Його оточував, ввійти в ці дні і знайти своє справжнє місце в цій пітьмі і цих сутінках... Крок за кроком ми можемо слідкувати за тим, що відбувається з Спасителем Христом; але одночасно ми повинні поставити собі запитання: де ми стоїмо, де стою я, особисто? Що в мене спільного з Пречистою Дівою Богородицею, Яка бачить, як Її Син йде на погибель, як згущується навколо Нього ненависть, як кільце оточує Його; як страх і боягузтво, ненависть і неправда поступово готують Йому смерть? І як нам не зрозуміти, що може переживати Божа Мати перед лицем зради Іуди, відречення Петра, втечі учнів, неправдивих свідчень на Сина Її, суда неправедного, осміяння, побиття - і на кінець, хресної смерті Спасителя Христа? Як ми на все це відкликаємося? Коли ми почули про це в святому Євангелії, коли ми чули звістку про це в церковній молитві і пісні – з чим виходимо ми з храму? Більшість з нас йде забутися, віддихнути душею, віддихнути тілом, готуючись до наступної служби, або й зовсім ми йдемо в світське життя. А страсний тиждень триває з дня в день, з часу в час, з миттєвості в миттєвість, – немає йому перерви, він, як вогненна ріка, тече, палючим вогнем спалюючи все; одне згорить, і нічого від нього не залишиться, крім попелу і ганебної згадки, а інше встоїть, як золото і срібло... Де ми будемо тоді? Як переживемо ці дні? З чим вийдемо ми кожен раз з храму, і з чим зустрінемо світле Христове воскресіння? Воно – провісник нашої зустрічі в кінці часів, нашої зустрічі після нашої смерті, з Христом, Який нас возлюбив до хреста і Який нам поставив запитання: А ти – чи відізвався на все, що тобі було дано знати про Божественну любов, втілену, розіп’яту, воскреслу? Поставимо собі запитання про те, на кого з апостолів ми можемо бути схожі? Чи на Фому, який говорив своїм апостолам: Підемо з Ним і помремо з Ним, якщо потрібно?.. На Петра, який через страх відрікся від Нього тричі? На Іуду, який Його зрадив? Де ми знаходимося в цьому людському натовпі? Хто ми? Поставимо собі це запитання кожен раз, коли ми йдемо з богослужіння, кожен раз, коли ми будемо на нього приходити; і тоді, можливо, щось прокинеться в нашій душі, щось ворухнеться. Можливо, тоді ця Страсна неділя стане і для нас, як в минулому для багатьох вона ставала, початком: початком нового розуміня, нових переживань і нового життя. Амінь

Нагадуємо, що у неділю, 25 квітня,  святкова Божественна Літургія. Початок о 9.00. Літургія відбувається з дотриманням всіх правил суворого карантину. 

Освячені верби одразу після закінчення Літургії і до 15 год. 

Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.